Самым простым, конечно, было честно ей сказать: «Жіночко! Не гайте даремно часу. Ми тут – за гроші», – и в добавок призвать их держаться на Майдане подольше, ведь чем дольше они простоят, тем больше мы заработаем. Но был риск, что «чистосердечное признание» могло неблагоприятно сказаться на доходах. Поэтому, после сбора немногочисленных мыслей, я решил вступить в полемику не «раскрывая карты»:
– …давайте проаналізуємо вимоги, які лідери Майдану виголошують з трибуни Верховної Ради. Асоціація з ЄС – це тільки можливість для подальшого економічного розвитку і вона Україні нічого не гарантує. Китай, наприклад, ні з ким не асоціюється і це не заважає йому бути «кузнею» Світу. Та і не факт, що спрощення товарообігу з Європою позитивно вплине на наповнення вашого чи мого холодильника.
Прагнення Тягнибока (лидер полит_силы «Свобода») кожному українцеві вписати у паспорт якусь національність – це або прояв невігластва у цій галузі, або – умисне розпалювання ворожнечі між українцями різного етнічного походження. Україна – країна унітарна. Як у будь-якій унітарній країні у ній всі громадяни мають одну національність незалежно від етнічного походження. І ця національність – українець, а написана вона – на обкладинці кожного паспорта.
Що ж до відновлення положень Конституції зразка 2005 р., то це, взагалі, всього лише повернення всевладдя «народних засранців». Яка з цього користь пересічному українцеві?
– А ви? Що б ви запропонували?, – приём полемики не новый, но эффективный, мол, критиковать легче всего.
– По-перше хочу звернути Вашу увагу, що я не кандитат, не депутат і не збираюся балотуватись, а подібне запитання краще адресувати саме їм. Проте, я відповім.
Основне для кожної людини – це її добробут. Зверніть увагу, що лише у нас в Україні мінімальна заробітна плата дорівнює прожитковому мінімуму. Ситуація, коли за місяць роботи людина заробляє стільки, скільки їй потрібно для підтримання температури тіла називають економічним рабством. Ви знаєте, що це не абстракція і у «провінції» «мінімалку» платять багатьом. Але і ця рабська «мінімалка» вирахувана за незрозумілими критеріями. На неї неможливо сьогодні, навіть, винайняти житло, а ми живемо не на екваторі в шалаші чи у будинку з картонних коробок – не проживеш. Я рівняюсь на вартість житла, бо труд – це товар, а обрахунок собівартості будь-якого товару починається з витрат на, так званий, основний капітал. В розвинутих країнах чверть мінімальної платні вистачає аби винайняти «студію», тобто кімнату в комуналці. Так само має бути і у нас. Отже: найперша вимога має бути про підвищення мінімальної платні до такого рівня, коли чверть її вистачатиме «наймиту» на оплату кімнати в «комуналці».
Друге –