– Оу, привіт тобі, – промовив ти.
Твій поцілунок відгонив вином «Мальбек».
– Ти сьогодні в хорошому настрої, – відповіла я, скидаючи джинсову куртку.
– Відгадай, хто автор фотографії, яку надрукують у «Нью-Йорк Таймз»? – запитав ти.
Я відкрила рот від подиву.
– Ти?
– Я! – радісно відповів ти. – Піт сконтактував мене з журналістами, і вони помістять ту світлину, яку я зняв у нашому кварталі, коли трубопровід прорвався посеред вулиці. Це для статті про міську інфраструктуру, яка руйнується.
Я кинула свої сумки на підлогу й обійняла тебе.
– Вітаю, мій талановитий, блискучий хлопче.
Тієї миті, коли ти підняв мене на руки й опустив на диван, я подумала, що, можливо – лише можливо, – це буде довгострокова робота. Можливо, ти врешті-решт не поїдеш геть.
Тоді ми повечеряли напіводягнуті, а потім я поділилася власними новинами. Філ попросив мене допомогти йому вигадати кілька сюжетів для серій наступного сезону.
– Це воно, – сказала я. – Мій шанс по-справжньому вплинути на те, що діти в нашій країні бачать і розуміють та чому вони навчаються.
Ти сидів зі мною до пізньої ночі, коли я, лежачи в ліжку, активно обговорювала ідеї, і був моїм першим слухачем. Але жоден із власних варіантів мене не втішав. Краєм ока я помітила твій фотоапарат.
– Гей! – вигукнула я. – Тут є якісь ідеї? Що на твоїй картці пам’яті?
Ти взяв фотоапарат у ліжко, і ми проглядали твої світлини, доки я не спинила тебе на одному зображенні з маленькою дівчинкою у вікні на першому поверсі, яка трималася руками за ґрати.
– Як гадаєш, яка її історія? – запитала я.
– Самотність? – запропонував ти. – Батьки пішли на роботу й покинули її. Мрійниця, котра сумує за чимось особистим, що не збулося?
– Мрії! Потрібно зробити серію про мрії.
Це була четверта серія нашого другого сезону.
А на початку другого кварталу мене підвищили. Але ти поїхав раніше, ніж усе це сталося.
17
Невдовзі після того, як твою фотографію опублікували в «Таймз», «Захопливу Галактику» було номіновано на денну премію «Еммі»[10], й мене запросили на церемонію з можливістю взяти супутника.
Я затягла тебе із собою до магазину «Блумінґдейлз», де міряла сукні. Хоча, гадаю, слово «затягла» не зовсім влучне, тому що тобі це подобалося. Пам’ятаєш? Ти сидів на канапі біля роздягальні – приватний показ мод для одного. Спочатку я вийшла в мереживній обтислій сукні без бретельок, із розрізом над правою ногою.
– Сексуально,