Богдан Хмельницький. Легенда і людина. Петро Кралюк. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Петро Кралюк
Издательство: Фолио
Серия:
Жанр произведения: Биографии и Мемуары
Год издания: 2017
isbn: 978-966-03-7825-4
Скачать книгу
над ляхами, а також дав їм доброго полководця – Богдана Хмельницького.

      Думка, що повстання під проводом Хмельницького – це кара полякам за їхні гріхи, набуває поширення навіть у суто польській літературі. Подібні погляди цілком вкладалися в русло середньовічних уявлень про Божу кару. Вони мали поширення і в літературі українській, і польській.

      Окрім віршів про Миколу Потоцького, вміщених у «Літописці…» Єрлича, до нас дійшла ще одна пісня того часу про битву під Жовтими Водами. Починається вона такими словами:

      «Висипався хміль із міха І наробив ляхам лиха…».[27]

      Багато в чому цей твір нагадує народну пісню. І достатньо адекватно відображує настрої й погляди, які панували в козацькому середовищі. Автор тішиться, що ляхи зазнали поразки. З іронією пише про них:

      «До Жовтої водиці

      Наклав їм дуже хмельниці.

      Не могли на ногах стояти —

      Воліли утікати».

      У цій пісні не зустрічаємо антитатарських мотивів. Радше, навпаки, автор радіє, що татари разом із козаками побили поляків:

      «І по пастуші табунці

      Приїхали к нам ординці.

      Не утікай же, ляху,

      З самого перестраху…»

      Із тексту пісні навіть складається враження, що чи не головною силою в битві під Жовтими Водами були татари. Й сама битва трактується як татарський наїзд на ляхів, у якому брали участь козаки. До речі, в такому ж ключі трактують ці події кримсько-татарські джерела.

      Є в пісні певний натяк на причини Хмельниччини. Там не говориться про якісь кривди православних, не йдеться, за великим рахунком, і про причини соціального характеру. Виявляється, що головна образа козаків полягала в тому, що ляхи зв’язалися із євреями:

      «Миліш вам жиди-збойці,

      Ніж запорожці-молойці».

      Через цю «милість» з євреями поляки якраз й отримали наїзд татар та козаків Хмельницького:

      «Хоть же маєте кримчухи,

      Дайте їм тепер кожухи.

      Отже, Хмельницький може —

      Поможи йому, Боже,

      Тих куроїдів бити,

      Як жидів не живити».

      Антиюдейські настрої, як бачимо, в той час мали поширення в Україні. З часом з’явилася низка українських фольклорних творів, де мова велася про кривди, які заподіяли євреї українцям.[28]

      Завершується пісня кпинами над боягузтвом ляхів та прославлянням молодецтва козаків і татар:

      «Юж утікають з валів,

      Бояться самопалів,

      Волять татарської юки,

      Ніж козацької руки».

      Мається на увазі, що поляки радше підуть до татарського полону, оскільки більше бояться козаків. Це відповідало дійсності. Деякі польські шляхтичі воліли опинитися в татарському полоні, сподіваючись, що їм вдасться звідти викупитися.

      У наведених поетичних творах конфлікт між поляками й козаками зображується як конфлікт переважно етнічний. І тут і там говориться про кривди, які чинили козакам ляхи. Але говориться дуже загально. Взагалі у віршах про Потоцького маємо натяк, що козаки


<p>27</p>

Про Жовтоводинську битву // Слово многоцінне. – Кн. 3. – С. 498–499.

<p>28</p>

Про це більш детальніше див: Франко І. Жидівські погроми літом 1648 р. // Його ж. Зібрання творів: у п’ятдесяти томах. – К., 1985. – Т. 43. – С. 171–193.