У цілому в кожному поколінні Малевичів зустрічаємо передусім греко-католицьких і католицьких, а також православних духівників. Багато служило в війську, часами серед Малевичів ті, хто обіймав урядові посади службовців. У середині ХІХ ст. Лукаш, син Стефана, був титулярним радником, а його син Олександр – службовцем у Віленському посаді, а потім – надвірним радником. В першій генерації нащадків Яна Яків був ксьондзом, не виключаємо, що і греко-католицьким, в Дроздні, на котрого було зроблено кілька дарчих на землі, оформлених в ковельських судах. В наступній генерації, на переломі ХVІІІ і ХІХ ст., Василь, син Івана (Яна), був луцьким каноніком кафедрального греко-католицького костьолу в Кашогродському деканаті (Кашовка у Ковельському повіті), а його брат Ян – приходським ксьондзом костьолу в Буліні. Два покоління пізніше католицьким викарієм у костьолі Божої Матері у Краснополі у Житомирському повіті буде Лукіан, син Антонія. Серед військових варто відмітити Івана Івановича, який у 1790 році був призначений Станіславом Августом капітаном артилерії, а син Антонія Титус буде в 1750-х роках офіцером піхотного полку. Сина Яна Марцелія нагородили бронзовою медаллю, заснованою Олександром І для увічнення війни 1812 року «як знак на віки, що предки мали заслуги перед вітчизною».
З нащадками Яна (Івана) пов’язана генеалогічна гілка, що веде безпосередньо до Казимира Малевича. Серед них згадується Іван Іванович (Ян Янович) Малевич, капітан артилерії 1749 року народження, одружений з Анною з роду Веселовських, що мешкали в Мікулінцях в Літинському повіті на Поділлі, яких відносили до неосілої шляхти, мав