Меггі познайомила батька з новою подругою, і вони разом пішли до будівлі мерії. Дорогою Джудіт весело торохкотіла й невимушено зауважила, що непогано б його родині відвідати один з кінотеатрів, що належать її батькові. Меггі при цьому відвернулася. Наскільки б Альфред Робертс не був заглиблений у свої думки, він помітив, як зажевріли щоки його дочки, й одразу все зрозумів. Коли вони лишилися з Меггі наодинці, татко сказав їй:
– Доню, я не проти того, щоб ти дивилася кіно. Ти просто маєш розуміти, що існують більш гідні інтелектуальні види дозвілля. Читання, наприклад, музика, спорт – це творчі заняття, які вимагають певних зусиль від самої тебе, а не просто «поглинання» готового продукту. У багатьох фільмах під виглядом реальності показують красиву казку, а жити ми мусимо тут і зараз. Але я бачу, що ти – серйозна дівчинка, яка вже багато чого усвідомлює. Сьогодні ти підтвердила це. Я згоден з тим, що ти сказала, коли просила маму дозволити тобі вдягнути нову сукню. Під час війни слід дозволяти собі маленькі радощі – трохи більші, ніж у добрі часи.
– Тож я можу піти до кінотеатру? – прямо спитала Меггі.
– Якщо в тебе з’являться нові інтереси та нові гідні друзі – я буду радий. Якщо Джудіт чи її батьки запросять тебе до них у гості чи до кінотеатру – не заперечуватиму. Не думав, що скажу це так швидко, та ще й у перший день війни, але незабаром тобі, пташко, доведеться вилітати з батьківського гнізда. Боюся, для моєї Меггі Грентем стає затісним.
1. Як звали прем’єр-міністра Великої Британії, що оголосив про початок війни з Німеччиною, і кого на його місці хотів бачити Альфред Робертс?
2. Які аргументи висували противники війни й чому вони вважали, що урядам треба «домовлятися»?
3. Як ти гадаєш, ким за національністю була дівчинка Едіт з Австрії, про яку згадала Меггі під час суперечки? Чому Едіт довелося тікати з країни після мирного й добровільного приєднання (аншлюсу) Австрії до Рейху (Німеччини)?
Найкращий подарунок до повноліття: день, коли збулася найзаповітніша мрія Маргарет (12 жовтня 1943 року)
– Маргарет, якщо хочете, можу дозволити вам завтра не приходити до школи, – сказала міс Гіліс, директорка школи для дівчаток.
– Але чому? Я щось неправильно зробила? – здивувалася Меггі.
– Думаю, на день народження ви маєте право хоча б поспати досхочу. І відсвяткувати повноліття зі своєю сім’єю. Я вже знайшла вам заміну на завтра, – заспокоїла Меггі директорка.
– Дуже дякую! Але я все одно довго не спатиму – краще почергую у військовій їдальні, – відповіла Меггі.
– Ви встигаєте працювати на громадських роботах? – здивувалася міс Гіліс.
– Так, тричі на тиждень. Працюю у військовій