f) Етичний кодекс
Що ж це за логіка? Це логіка, яку для себе конструює сам суб’єкт, щоб з її допомогою певним чином визначати своє існування, тобто, норми цієї логіки, мають інституційний характер. Нагадаємо, що в найза-гальнішому плані теорія інституціоналізму описує окремі аспекти саме існування [4; 7; 13; 20]. Але звернемо увагу, що спочатку припускається створення моделі для створення правил та норм, а потім вже опис їх використання. В екзистенціології ж інший підхід, оскільки передбачається, що норми та правила виникають у самореалізації суб’єкта в процесі його становлення та розвитку. Тому норми та правила логіки існування повинні бути розглянути на основі дослідження сутності та існування суб’єкта, що дозволяє їх своєрідність.
Правила та норми цієї логіки, можуть бути різними, наприклад, припускати повне ігнорування іншого, що суперечить принципам кантівської етики; або навпаки, орієнтацію на нього, що відповідає її принципам. З вище наведеного зауваження стає зрозумілим, що вони мають етичний зміст, тому можуть бути піддаватися критиці з погляду норм тієї або іншої етичної концепції, наприклад, арістотелівської, утилітаристської, кантівської тощо. Але, безумовно, такі норми та правила приймаються як виправдані. Саме вони утворюють етичний кодекс, що використовується в педагогічної практиці.
Це поняття вживається для зручності, оскільки дозволяє позначити можливість створення суперечливих етичних норм та правил. Підкреслімо, що вони можуть як відповідати етичним, так і суттєво їм суперечити, як, наприклад, етичний кодекс егоїзма. Звернемо увагу на те, що етичний кодекс виникає спонтанно в процесі взаємодії з іншими у протистоянні, боротьбі, прагненні панувати або зберегти самого себе, тому має конвенційний характер. Відповідно не можна уявити собі такого суб’єкта, який на свій розсуд його вибирає і здійснює педагогічні дії на його підставі.
Новий етичний кодекс виникає в наслідок заперечення існуючого, якій не його задовольняє по тих або інших причинах. У зв’язку з цим пригадаємо опис Платоном колообігу режимів: «Тепер скажемо знову, – продовжував я, – як з олігарха походить людина демократична. Походження її переважно здійснюється, мабуть, таким чином». – «Яким?» – коли хлопець, вигодуваний, як ми недавно говорили, без виховання, спробує меду трутня і зрідниться зі звірячими та дикими вдачами, здатними порушувати в нім різноманітні і такі, що всіляко виявляються, задоволення, тоді-то, почитай, буває в нім початок зміни олігархічного його устрою в демократичний» [14, 5590-561Е]. Як причину зміни олігархічного режиму на демократичний Платон