Теорію «великої риби в маленькому ставку» вперше запропонував психолог Герберт Марш. На його думку, більшість батьків і студентів хибно підходять до вибору університету.
– Багато людей думають, що навчатися в університеті з жорстким відбором добре, – каже він. – Однак це не так. Насправді в цьому є і плюси, й мінуси.
– Коли я жив у Сіднеї, – веде далі Марш, – там працювало кілька державних шкіл із жорстким відбором, які були навіть престижнішими, аніж елітні приватні школи. Вступні тести в них були надзвичайно складними. Тому мені завжди телефонували з Sydney Morning Herald – популярної місцевої газети – коли там проводили вступні іспити. Це відбувалося щороку, і від мене завжди чекали почути щось нове. Тому я нарешті сказав – можливо, не слід було цього робити: «Якщо ви хочете побачити позитивний вплив елітних шкіл на самосприйняття, ви експериментуєте не з тією особою. Слід досліджувати батьків».
Випадок Керолайн Сакс дуже типовий. Більше ніж половина американських студентів наукових, технологічних і математичних (разом їх називають STEM) програм покидають навчання після першого або другого курсу. Хоча науковий ступінь – один із найцінніших активів молодої людини в сучасній економіці, багато студентів STEM переходять на гуманітарні науки, в яких академічні стандарти менш суворі, а навчальний процес менш конкурентний. Це головна причина, через яку в США так мало кваліфікованих учених та інженерів з американським дипломом.
Щоб зрозуміти, хто і чому покидає навчання, погляньмо на набір студентів на наукові програми коледжу Гартвік, що на півночі Нью-Йорка. Це маленький коледж вільних мистецтв, яких є чимало на американському північному заході.
Ось усі студенти STEM Гартвіку, поділені на три групи – верхню, середню й нижню – відповідно до їхніх результатів із математики. Це бали за іспит SAT, який у багатьох американських коледжах використовують як вступний тест. У розділі «математика» максимально можлива кількість балів – 800[34].
Якщо взяти за орієнтир SAT, існує великий розрив між математичними здібностями найкращих і найгірших студентів Гартвіку.
А тепер погляньмо, скільки наукових ступенів здобуває кожна з цих груп у Гартвіку.
Студенти у верхній третині Гартвіку здобувають понад половину наукових ступенів. У нижній третині – лише 17,8 % наукових ступенів. Студенти, які приходять у Гартвік із найнижчим рівнем математичних знань, масово покидають навчання. В цьому немає нічого дивного. Дуже важко вивчати вищу математику й фізику, як необхідні дисципліни для того, щоб стати інженером або науковцем. Лише невелика група студентів із найкращим рівнем підготовки може засвоїти