– Нікого я убивати не збираюсь! Чого ви з цим убивством.?!
Танас, похнюпившись, зникав у горах, де блискучий лист бука ніжив погляд, заспокоював.
Іншим разом Танас запитав:
– Правда, що москалі заберуть все: землю, ліс, хату, якщо вона велика як наша, худобу? Все, все!
Довго чухмарив Гаврило голову, ніби хотів викопати відповідь. Від високого лоба добрався аж до потилиці. Думав чоловік та шкрібся в голові неначе її обсіла нужа.
Так просто не пояснити, потрібна слухачеві певна сума знань. На відсутності знань грають всі агітатори Горлопанять пооверхово ив о лсгоаному лозунгами, тому і переконують. Розумієш, – почав він непевним голосом, – перші християни намагались жити сумісно. Вони хотіли переконати пана і раба так, щоб вони добровільно, добровільно, – наголосив Гаврило, – усуспільнили все своє добро, аби ним по мірі необхідності користувались всі члени секти без виключення . Не виховали, не переконали, тому навіть церковного комунізму немає до цих пір, лише пан з рабом залишились. А там в Союзі силою хочуть загнати в комунізм. І не тільки в Союзі, вирішили побудувати комунізм, ні більше ні менше у всьому світі. Де ця ідеологія пошириться, там і заганяють. Усуспільнять ваше добро достеменно заберуть, як не тепер, то в четвер. Хоча обіцяють видати бідним землю, та знай, обіцянка – цяцянка, а дурневі – радість. Запам’ятай і дітям передай, у кого в руках земля, той і пан. Ой не скоро наш народ запаніє.
Танас знову поплентався в гори. Гаврило дивився на його зіщулену постать і подумав:
Все таки переміг Осип’юк, життєві обставини на його боці. Хлопець з характером.
Убивцю зроблять такого, яких мало світ бачив.
Цього разу шум свого лісу тільки ятрив Танасові душу . Він пересік гору, пішов дальше. Додому вернувся перед ранком. Ліг на сіні, але заснути не зміг.
– Пора працювати, – покликав батько, – вставай.
Танас тільки вовком глипнув на батька, мовчки подався до лісу. Батько бігом до мами, вдвох до Гаврила. Було не до тонкощів, тому жінка ще на середині сусідового подвір’я простогнала:
– Щось сталося із старшеньким, неначе белени об’ївся.
Знову довго чухав Гаврило потилицю.
– Може й я трохи винен. Бачите, дочекались москалів. От я і сказав, що у вас мають все забрати до колгоспу.
Батько тільки скрушно похитав головою.
Мати є мати.