Катодні промені. Ми не можемо побачити електронів, але бачимо прояви їхнього існування.
Кварки, яких ми теж не бачимо, – це модель, яка пояснює властивості протонів і нейтронів у ядрі атома. Вважається, що протони і нейтрони складаються з кварків, але ми ніколи не зможемо побачити один кварк, бо сила, яка їх зв’язує, зростає при розділенні, тому окремих, незв’язаних кварків у природі не буває. Вони існують групами по три (протони і нейтрони) або парами кварк – антикварк і поводяться, ніби зв’язані гумкою.
Чи можливо сказати, що кварки існують, якщо неможливо виділити один кварк, – коли вперше сформулювали модель кварка, це питання ще довго лишалося предметом дискусій. Ідея, що деякі частинки складаються з різних комбінацій кількох субсуб’ядерних частинок, виводила на принцип, який давав просте й задовільне пояснення їхніх властивостей. Та хоч фізики і звикли мати справу з частинками, чиє існування висновували зі статистичних особливостей даних про розсіювання інших частинок, думка про існування частинки, яку неможливо спостерегти в принципі, багатьом здалася «перебором». Але з роками, коли модель кварка почала давати дедалі точніші передбачення, опиратися цій ідеї перестали. Цілком можливо, що які-небудь інопланетяни з сімнадцятьма руками, інфрачервоним зором і звичкою плюватися вершками через вуха провели ті самі спостереження, що й ми, але пояснили результати, не вдаючись до кварків. Та згідно з модель-залежним реалізмом, кварки існують у моделі, яка узгоджується зі спостереженнями поведінки субатомних частинок.
Кварки. Концепція кварків дуже важлива у фундаментальній фізиці, хоч ми й не можемо побачити окремого кварка.
Модель-залежний реалізм дає змогу підійти до питань типу такого: що було до моменту сотворення світу? Святий Августин (354–430) відповідав: річ не в тому, що Господь приготував місце в пеклі для тих, хто ставить такі питання, а в тому, що час – це властивість сотвореного Господом світу і до сотворення, яке, на думку філософа, відбулося не так давно, часу не існувало. Це одна з можливих моделей, її, наприклад, підтримують ті, хто вірить у букву Книги Буття, хоч на планеті є скам’янілі рештки та інші свідчення, що світ набагато старший, ніж сказано у Святому Письмі. (Воістину їх хтось підкинув, щоб нас обдурити!) А хтось вважає правильною іншу модель – що час триває 13,7 мільярда років, від Великого вибуху. Ця модель пояснює більшість наших нинішніх спостережень, зокрема історичні й геологічні свідчення, і найкраще описує минуле. Вона пояснює існування викопних решток, радіовуглецевий розпад, те, що до нас доходить світло далеких галактик. Тому-то ця модель – теорія Великого вибуху – корисніша, ніж біблійна. Але не можна сказати, що одна модель реальніша за іншу.
Дехто підтримує модель, у якій час існує і до Великого