Око тигра. У пошуках скарбів. Уилбур Смит

краватку, закачав рукави сорочки й начепив на себе червоний прогумований фартух. – Зачиніть, будь ласка, передні двері й проходьте далі.

      Заднє приміщення, на відміну від парадного офісу з його банальними шпалерами та яскравою дорожньою рекламою, було схоже на довгу похмуру повітку. Під однією стіною лежали дешеві соснові труни, а в кінці приміщення коло двійчастих дверей стояв катафалк. За непоказною полотняною завісою в кутку містився мармуровий стіл з рівчаками по краях і носиком, щоб рідина стікала у відро на підлозі.

      – Заходьте, сідайте. Отут стілець. Пробачте мені, якщо я працюватиму, поки ми розмовлятимемо. Я маю закінчити цю роботу на четверту годину пополудні.