– Еліот прийде з хвилини на хвилину, – сказав він. – Може, почекаєш його в кабінеті?
– Сподіваюся, я йому сподобаюся.
– Ти ж жінка, хіба ні? Без образ.
Я розсміялася.
– Жодних образ.
Він провів мене в кабінет, в якому на стінах висіли фотографії, на більшості з яких вродливі старлетки обіймали огрядного сивого бізнесмена в костюмі в смужку, з підписами «Моєму хорошому другові Еліоту».
Через п’ять хвилин двері відчинилися, й чоловік, що увійшов у середину, лише віддалік нагадував героя фотографій. Зараз він був дуже худим, одягненим у коричневі слакси та шовкову блакитну спортивну сорочку з розстебнутим коміром, а на шиї в нього висів важкий золотий медальйон. Великі персні з діамантами зблискували на пальцях обох рук, а волосся було пофарбоване в чорне.
– Еліот Нельсон, – представився він, і, побачивши мій роззявлений рот, кивнув на фотографії. – Трохи змінився, ге? Сів на жорстку дієту минулого року та втратив більше ста фунтів.[25] Як новий чоловік, ге? Непогано, як на сорокап’ятирічного.
Він усміхнувся. Зморшки виступили навколо очей, а щелепа випнулася вперед. Взагалі, то був худорлявий, обтягнутий жорсткою шкірою, чолов’яга, але оті пухкі щічки, друге підборіддя та мішки під очима робили його схожим на дружнього усміхненого бульдога.
– Ви виглядаєте років на двадцять молодшим, – збрехала я.
Я подумала, що він пережив якусь кризу середнього віку, та й сама знала, як це сидіти на дієті.
– Отже, ти хочеш працювати офіціанткою. Досвід маєш?
– Я обслуговувала столики скрізь – від закусочних із масними немитими ложками до вишуканих ресторанів. Останнім моїм місцем роботи було «Дикі двійки» в Ньюарку.
Він кивнув та зголодніло на мене подивився.
– Добре, ми тебе перевіримо. Можеш почати вже сьогодні, на вече́рі. Ти, здається, справила неабияке враження на Тодда. Зазвичай він не дає жінкам другого шансу.
– Ви не пошкодуєте, – сказала я. – Я дуже хороша та швидка.
Він обвив руку мені навколо талії.
– Швидких я люблю та, сподіваюся, ти не занадто хороша.
Я поплескала його по щоці та сказала:
– Швидкі в мене ноги, а хороші – руки. Маю чорний пояс із карате.
Він засміявся та підніс руки вгору:
– Просто жартую. Але, можливо, якось попрактикуємось із тобою в кунг-фу. Ходімо, познайомлю тебе з Еві, нашою головною офіціанткою. Вона ознайомить тебе з обов’язками.
Еві принесла блискучу смарагдово-жовту уніформу та показала, де можна переодягтися. Вона познайомила мене з іншими офіціантками, кухарями, помічниками, прибиральниками, показала, де знаходяться меню, і ще раз пояснила, як приймати та передавати замовлення.
– Єдиний, кого варто остерігатися, – то Еліот, – сказала вона.
– Що ти маєш на увазі?
– Він, відколи схуд, перетворився на типового мужлая. В того старого