Убивство у Мюнхені. По червоному сліду. Сергій Плохій. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Сергій Плохій
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: Биографии и Мемуары
Год издания: 2016
isbn: 978-617-12-4033-9, 978-617-12-3855-8, 978-617-12-4031-5, 978-617-12-4032-2
Скачать книгу
Мудрик погрожував відставкою, але її не прийняли. Здавалося, що керівництво проігнорує новини, привезені з Дюсельдорфа, і все лишиться, як раніше. Але 13 жовтня Кашуба викликав Мудрика й доручив йому завдання, прямо пов’язане з дюссельдорфською зустріччю. Бандера поїхав на кілька днів відпочити в Альпи, позбирати грибів і доручив Мудрику зустрітися в Бонні з впливовим німецьким політиком та попросити його виправити Бандері з родиною нові документи. Стефан Попель мав перетворитися на когось іншого, збивши зі сліду чекістських мисливців. Мудрик знову сів на нічний поїзд і вранці 15 жовтня почав таємну роботу в західнонімецькій столиці.

      Справи в міністерстві розтягнулися на цілий день і навіть захопили наступний. Під час обідньої перерви він подзвонив у штаб-квартиру ОУН, щоб поговорити з Бандерою, але розминувся з ним на кілька хвилин: той щойно вийшов на обід. Наступного ранку Мудрик зателефонував дружині і від неї дізнався, що можна повертатися додому: людина, якій він мав добути нові документи, мертва. Першою реакцією Мудрика був гнів: провід організації знав про загрозу, але нічого не зробив. Мудрик добре пам’ятав розмову в кабінеті провідника: цікаво, чи згадав Бандера в останні моменти життя про його попередження[84]?

      Важко сказати, наскільки можна вірити цій історії, переказаній пізніше Мудриком. Він дуже старався якось вигородити себе у спогадах, приватному листуванні й інтерв’ю. Охоронець Бандери Василь Ніновський, від послуг якого Бандера в день загибелі відмовився, був психологічно знищений тим, що трапилося в його зміну. Через десятиліття після подій дружина Ніновського все ще розповідала його родичам в Україні, що її чоловік ні в чому не винний. За її словами, 15 жовтня 1959 року Василь Ніновський нібито лежав у лікарні, врятувавши провідника під час попереднього замаху на його життя, коли невідомий автомобіль врізався в машину Бандери. Якби Ніновський був у той день на службі, Бандера не загинув би, переповідала сімейна легенда[85].

      У тіні підозр опинився й Іван Кашуба – він безпосередньо відповідав за безпеку Бандери. Особливо насторожувало те, що Кашуба одразу й безапеляційно повірив у версію самогубства. Це суперечило офіційній лінії керівництва ОУН-б, що Бандера загинув смертю героя, і не збігалося з дедалі впевненішою думкою німецьких слідчих, що тут убивство, а не самогубство. Кашуба вважав, що Бандера наклав на себе руки через нерозділене кохання до жінки, яка доглядала сусідських дітей.

      «У Степана Бандери був роман з німецькою жінкою, через неї він не одну ніч провів без сну, – розповідав Кашуба. – Він був без тями у неї закоханий і цілими днями тільки про неї думав. Шукав будь-якої нагоди з нею перетнутися й поговорити, під будинком або біля дверей квартири. Можливо, він зустрічався з нею вечорами потай від дружини і роботодавців жінки». Кашуба твердив, що Бандера свідомо пішов з життя біля квартири, де працювала його кохана, – вона останньою тримала його руку перед тим, як він перестав


<p>84</p>

Степан Мудрик, У боротьбі проти московської агентури (Мюнхен, 1980), розд. 14; Ярослав Сватко, Місія Бандери (Львів, 2003), 57–59; Московські вбивці, 22, 39; Rossoliński-Liebe, Stepan Bandera, 350.

<p>85</p>

Мудрик, У боротьбі, розд. 14; Іван Фаріон, “Щоб врятувати Бандеру, удар авта прийняв на себе…”, Високий замок, 28 грудня 2008.