Драйз підходить ближче до нього, так близько, що Ресбак відчуває запах його лосьйону після гоління. Драйз кидає через плече погляд на доньку і каже ще тихше:
– Усіх збоченців перевірили?
Ресбак дивиться на цього великого чоловіка. Він єдиний зміг вкласти найгірше у слова.
– Ми перевіряємо всіх, про яких нам відомо, проте завжди лишаються ті, про яких ми не знаємо.
– Це вб’є мою доньку, – бурмоче Річард Драйз собі під носа, дивлячись на неї.
Ресбак розмірковує над тим, чи відомо батькові про післяпологову депресію доньки. Можливо, зараз не час питати. Натомість він хвильку вичікує й каже:
– Ваша донька згадала про те, що ви досить заможна людина. Це так?
Драйз киває:
– Можна так сказати.
Він поглянув на Марко, але той втупився в інший бік, на Анну.
Ресбак запитує:
– Як ви думаєте, чи може в цього злочину бути фінансовий мотив?
Чоловік спершу видається здивованим, але потім замислюється над цим.
– Не знаю. А ви думаєте, що в цьому річ?
Ресбак злегка похитує головою:
– Ми ще не знаємо. Це, звичайно, не виключено.
Він дозволяє Драйзу обміркувати це припущення.
– Чи є хтось у вашому бізнесі, можливо, хто заздрить вам?
– Ви вважаєте, що хтось міг украсти мою онучку заради того лишень, аби втамувати заздрість до мене? – чоловік, вочевидь, шокований.
– Я просто запитую.
Річард Драйз не відкидає цієї ідеї одразу ж. Або ж у нього величезне еґо, – думає Ресбак, – або ж за довгі роки він собі нажив достатньо ворогів, щоб вважати це за можливе. Нарешті Драйз хитає головою:
– Ні, на думку не спадає нікого, хто б міг таке зробити. В мене немає ворогів, принаймні мені про них не відомо.
– Це не дуже вірогідно, – погоджується Ресбак, – але часом трапляються дивні речі.
Він невимушено запитує:
– А що у вас за бізнес, містере Драйз?
– Пакування й маркування.
Він підіймає очі й зустрічається поглядом із Ресбаком.
– Ми мусимо знайти Кору, детективе. Вона моя єдина онучка. – Він плескає Ресбака по плечу й каже: – Тримайте мене в курсі, добре?
Він дістає з кишені візитівку й відвертається.
– Телефонуйте мені в будь-який час. Хочу знати, що відбувається.
За мить заходить Дженнінґз і говорить Ресбаку на вухо:
– Собаки прибули.
Ресбак киває і йде, лишаючи приголомшену родину в кімнаті.
Він виходить на вулицю до кінолога. Біля будинку припарковано вантажівку загону K-9[1]. Ресбак упізнає кінолога, це коп на прізвище Темпл. Вони вже працювали разом. Порядний чоловік, свою справу знає.
– Що там у нас? – запитує