Отже, під час місячних жінка обмежувалася у родинних обрядах, але, якщо не було можливості їх оминути, вона мала використовувати обереги, щоб убезпечити навколишній світ від свого «згубного» впливу. Поміж іншими, можна виділити такі найпопулярніші обереги: матерія червоного кольору, залізні речі, жито або вироби з нього. Відомо, що червоний колір наділявся цілющими та обереговими властивостями. Залізні речі, завдяки їхній міцності, теж наділяли властивостями оберегу, а жито символізувало життя й добробут.
Під час місячних заборонялося мати статеві стосунки[238]. Традиційне мотивування заборони зводилося до того, що наслідком могло стати народження відьми чи вовкулаки[239]. Щоправда, є й поодинокі твердження про те, що «зачатый «пид краску», во время месячных очищений, будет красив»[240], однак це є радше винятком з правила.
Сучасні інформаторки також підтверджують цю заборону, проте мотивація зводиться переважно до того, що це «гріх», і до необхідності дотримання гігієни під час статевого акту, яку унеможливлювали місячні: «не мона, не положено – гріх»[241]; «не можна було, нє, нє»[242]; «з чоловіком спати теж, спати не можна було – запрещали»[243]; «У нас незя, й не принято. Таки й незя, це ж і неприятно, і самому недобре… І вобше це негарно. Це негарно, й не добре – і боронь Боже, спати – не спали»[244]. «Я ні знаю, як люди, но ми не спалі! Но так і люди: це ж гидко, де ж це воно таке? Це ж гидко»[245].
Традиційно вірили, що статеві стосунки під час місячних могли призвести до хвороб (шкірних і венеричних)[246].
Щоправда, цих заборон не завжди дотримувалися: «Не добре тоді тертися з чоловіками, а то-б вона усе з ним, як-би люди не говорили, їй того хочеться, а ніяково якось їй. Та є такі, що не цураються і мають їх та не бояться. Одначе це вже безсовісні – як же це можна»[247]. За спостереженнями С. Верхратського, «жінки часами