– «Колись мой батько росказував, шо така пословіця була, шо в Великодній четвер правиця, і той вогонь принесеш – ідеш на горý дивитися – то будьто об’явиця він там – от то казав батько, що яка масть буде на йомý, то така худоба ведеця».[378]
– «Тако в нас казали: у церкві правиця страсть, то то в Великодній четвер – хто прийде з церкви з свічкою (не згасає, як він з тим вогнем з церкви прийде додому) і, каже, полізе на гору – і побачить домовика. Домовик покажица їму. Я його не бачив, то не скажу, але бували хлопці такі, приносили, бачили. Ну, то якийсь чоловік».[379]
Також є відомості, що домовика можна було побачити на Щедрий вечір перед Новим роком: «Колись, кажут, як на Новій рок, то не мона лєзти на гору, бо домовик там лежить. На покуті вон лягає, і не мона, кажуть, лєзти на гору, бо злякаєцця. На Нóвій рок як вечерають. Вілє́я. То кажуть, шо не мона лєзти на горý. Ну, Щодруха. […] Якесь таке… Якесь таке, каже, велике, каже, лежить, таке кошлате. А шо воно таке? Домовік якийсь… Яку масть, таку вже, каже, треба худобу держать. […] Домовік. Кажуть, лягає на покуті. Але ж хто його полєзе побачить?»[380]
Локалізація. Уявлення стосовно місця перебування домовика мають територіально зумовлені варіанти.
Непоодинокими є свідчення, що «домовік – только у знахоріў», що його мають лише люди, які «щось знають», які ладнають із «нечистим»:
– «Домовик – казали. То ж воно нечисте. Як де хтось щось знав, той домовик там був. То є злий дух. От там кому шось пошкодіти…».[381]
– «До вже домовик помагав, певно, цім, котори зв’язані були з ним, цім волошебникам. Казали, шо домовик є в хоромах в ціх волошебників, на горі десь. Вроді, мол, на людину похожий. Казали: «О, в його домовик є».[382]
– «Домовик – сатана. Є такі, шо з домовиком вік проживуть».[383]
– «Він в кажній хаті є. Це нечистий дух, недобре. А як людина така сама, як і він (пов’язана з «нечистим» – В. Г.), то він буде помагати».[384]
– «В кожній хаті його не було. Може, хіба шось люди знали, я не знаю».[385]
– «Є такі діди, шо мают тих панів».[386]
– «Говорили, шо є такі люди, шо вони знаюця з ним, з тим домовиком…»[387]
– «Правда, за то, шоб він шось погане людям робив, то я не знаю. Але воно не є від добра».[388]
– «Домовíк – то вон не во всєх є, [а] хто чáри знáє».[389]
– «Домовик – хіба в злих».[390]
– «В кого хати проклятиє, там є нечиста сила як якийсь кіт чи баран. Як хто знав за його (тоті колдуни), то він їм помагав, а як не знали, то шкодить».[391]
Коли господареві-«знахору» придходить час помирати, він передає домовика комусь: «А я молотив на хуторі тому. То в нього був домовик. То було два кілометри звідси туди. Там жили старий і стара. […] Була ніч невидна, і я остався ночувати.