Вони, мов худобу, випасають свої церкви,
пускають їх у смарагдову траву, дивляться,
як церкви важко лягають у річковий мул,
ховаючись від червневого сонця.
Ходять за церквами, виганяючи їх із чужої
пшениці, завертають додому, туди, де
запалюється вогонь вечірніх обійсть.
Сплять на мішках і книгах,
слухаючи сонне дихання тварин,
уві сні згадуючи обличчя жінок, що приходили й
розповідали про найпотаємніші гріхи,
питались поради, чекали на прощення.
Що він може тобі порадити?
Все його життя – випасання луни,
пошук пасовищ і ночівля під чорним небом.
Можеш співати з ним разом, можеш
спати поруч із ним,
накрившись піхотинським плащем,
можеш гріти на вогнищі мокрий одяг,
прати в ріці свої сорочки,
які він готовий вивішувати в церкві, як плащаниці.
Що робити з атеїстами?
Вони говорять – насправді я вірю, вірю в усе, що
було сказано, але ніколи й нізащо,
за жодних обставин,
в жодному разі в цьому не зізнаюся,
тому що це моя справа,
і стосується вона лише мене.
І хай він сто разів при цьому
ображається й погрожує,
гнівається й відвертається на своєму розп’ятті,
все одно – куди він без мене?
Що він робитиме сам?
Він мусить боротися за мою присутність,
приречений битися за моє спасіння,
не може не рахуватися з моїми сумнівами, з моєю
непослідовністю, з моєю щирістю.
Що робити з тобою?
Можеш співати разом із нами,
ставати з нами в коло, класти руки нам на плечі:
ми єдині в нашому співі,
єдині в нашій любові,
в нашій самотності,
в нашому розчаруванні.
То що робити з нами всіма?
Якби він не мусив стерегти свою домашню церкву,
якби не мав іти за нею, виганяючи з жовтих полів,
мав би куди більше часу на наші
прикрості й знамення.
Любов нищить
усі наші уявлення про рівновагу.
Можемо забуватись і відступати вбік,
можемо відмовлятися від того, що говорили,
можемо цілувати ніч у чорні губи –
ми єдині, кого торкався нічний вогонь,
ми єдині, хто вірить,
ми єдині, хто ніколи
в цьому не зізнається.
Можеш говорити про все, що тобі сниться,
можеш говорити, можеш не боятися темряви:
все одно хто-небудь тебе почує,
все одно ніхто тобі не повірить.
«Місто, в якому вона заховалася…»
Місто, в якому вона заховалася,
горить прапорами,
лежить під засніженими перевалами.
Мисливці виганяють дичину
з протестантських соборів,
блакитні зорі падають в озеро,
убиваючи непоквапливу рибу.
Ах, ці вулиці,
над якими