Їхні діти були надто малі, щоб зрозуміти цю гнітючу атмосферу, але інстинктивно відчували напруження між батьками. Остаточне рішення неминуче мало вплинути і на малят. Ростити західних дітей у Пекіні аж ніяк не здавалося їй ідеальним варіантом. Як мінімум, ішлося про страшенно забруднене середовище і жахливі умови проживання. Більшість приїжджих із Заходу не брали із собою в Пекін маленьких дітей. Їхнім малюкам було п’ять, три і два роки. Вона непокоїлася навіть, чи будуть її діти забезпечені медичною допомогою і чи не існує там ризику захворювань. Для Валері проблема полягала не лише в тому, щоб покинути роботу і поставити під удар кар’єру – можливо, назавжди, але також у добробуті її дітей. Жан-Філіп наполягав, що інші родини переїхали туди, і що це змалку розширить кругозір їхніх дітей, а це, безумовно, піде їм на користь.
Але для Валері було також очевидно, що світ моди – безжальне середовище і вона не зможе з легкістю повернутися до нього після трьох чи п’яти років. На той час усе могло бути скінчено, а вона не хотіла кидати свою справу. Часом вона питала себе, як узагалі може Жан-Філіп думати про таке. І хоча намагалась не сердитися на нього, та все одно сердилася – за те, що він хотів перевернути їхнє життя з ніг на голову.
Кілька разів після їхньої першої розмови він намагався поговорити з нею про це, та вона відмовлялася.
– Чому ми не можемо принаймні обговорити це? – спитав він, благаючи.
– Бо я цього не хочу. Не хочу, щоб ти тиснув на мене чи намагався якось вплинути на моє рішення. Я маю обміркувати все без того, щоб ти мене смикав.
Відколи постала ця тема, Валері зробилася запальною, і це було на неї не схоже.
– Я не збираюся тиснути на тебе чи до чогось примушувати, – розважливо сказав Жан-Філіп, але вона не повірила і навіть слухати не стала. Він хотів прийняти пропозицію з Пекіна. Він чітко дав це зрозуміти. – Це також і твоє рішення.
– Невже? – вона відірвалася від вечері й обернулася до нього, поклавши виделку на стіл. Її очі палали. – Чи ти лише хочеш, щоб я сказала «гаразд» і не звинувачувала тебе за те, що ти зруйнував мою кар’єру? Це не моє рішення, Жане-Філіпе. Ти поставив мене перед неможливим вибором. Поїхати з тобою до місця, яке ми всі зненавидимо, і послати свою кар’єру під три чорти, або залишитися, щоб ти на все життя зненавидів мене, бо я відібрала в тебе таку можливість. Ти заробляєш більше грошей, ніж я, тож, гадаю, врешті-решт, твій голос вагоміший. Просто я вважаю, що це нечесно – все звалювати на мене. А що станеться, коли ми зненавидимо те місце, чи наші діти захворіють, чи я ніколи не отримаю іншої роботи, чи ти не заробиш грошей, на які розраховуєш? Що тоді?
– Тоді ми