– І що ж ти робитимеш? – оговтавшись від такої заяви дружини, з іронією запитав Андрій.
– Те, що й усі. Куплю кіоск і буду торгувати!
– Мамо, я… Я не можу уявити тебе за прилавком, – сказав Мишко. – Ти, вчитель першої категорії – продавець чупа-чупсів?!
– Можете покепкувати, але я так вирішила, і вам доведеться деякий час мені допомагати.
– Я свою роботу не кину, – одразу ж заявив Андрій. – Мені потрібно допрацювати до пільгової пенсії.
– А й не треба! – сказала розпашіла Мирослава. – Ви мені будете допомагати у вільний час. А так я сама вправлюся – я ж сильна.
– Не уявляю, як ти будеш справлятися, коли ніколи навіть на базарі нічого не продавала, – знизав плечима Андрій.
– То ж на базарі, а то в кіоску! – із запалом говорила вона. – Це зовсім різні речі! Ось побачите: у мене все вийде!
– Мамо, навіщо це тобі? – запитав син.
– Дурненький мій! – Мирослава потріпала долонею синову чуприну. – Це ти зараз не розумієш навіщо. Все, все заради твого благополуччя.
– Я закінчу училище та піду працювати, то нам буде легше прожити.
– Працювати, як я з батьком?! Гробити своє здоров’я і нічого в житті не бачити?! Ні, з мене досить! Мине деякий час, і вже не ти, синку, а на тебе будуть працювати інші люди. Коли ти відчуєш смак грошей, то зрозумієш, яку владу вони мають. Ти зможеш поїхати відпочити за кордон, ти не будеш думати, що все життя доведеться жити зі своєю дружиною в найманій квартирі, ти не будеш чекати дня зарплати, щоб купити дітям шоколадку та із заздрістю дивитися на новий дитячий велосипед у сусідського хлопчика. Я хочу, сину, дати тобі нове життя. Ти мене розумієш?
Михайло лише розгублено стенув плечима:
– Не знаю, я нічого не знаю. Твоє рішення таке несподіване…
– Мої любі чоловіки, – усміхнулася Мирослава своєю чарівною усмішкою, від якої завжди розтавали серця Андрія та Мишка. – Можете не сумніватися – у мене все вийде.
Дійсно, Мирослава швидко знайшла неподалік будинку невеличкий кіоск, який продавався, також швидко оформила дозвільні