– Оселилося на моєму полі величезне страховисько, воно хоче половину мого врожаю, – почав Неш.
– Ну то не давай, – відповів оракул.
– Оракуле, за таку пораду я тобі платити не буду! – попередив його Неш.
– Тоді більше розкажи про свою проблему, інакше мені важко давати слушні поради, – мовив Ірвінд.
– Страшко сказав, що буде зі мною разом мою пшеницю жати, а в нього ручища величезні, він враз всю пшеницю скосить, мені нічого не залишить. Але ж це я її посіяв та доглядав усе літо.
Ірвінд задумався.
– Ну, тоді тобі потрібно купити в коваля зо два десятка металевих прутів і встромити їх у землю з того боку поля, з якої жатиме Страшко. Прути затримають його, і ти скосиш набагато більше, – сказав Ірвінд.
Неш вирішив, що це хороша ідея, і щедро віддячив Ірвінду. Після чого вирушив до коваля і накупив прутів, які й позастромлював з одного боку поля.
Настав час жати пшеницю. Почав Страшко з одного боку поля, з якого селянин прути наставив, а Неш з другого, і нумо пшеницю жати. У селянина справа швидко йде на лад, вже не перший рік він серпом орудує, а ось у Страшка щось не виходить, ніби й величезний розмах, і сила неймовірна, а колоски якось погано косяться, та й серп постійно тупиться.
До вечора селянин майже все поле скосив, а Страшко й п’яти футів[2] не здужав. Розсердився тоді Страшко, але сказати вже селянинові нічого, ніби все, як домовлялися, було зроблено. Зрозумів тоді Страшко, що без труда нема плода. А тому звернувся до селянина з такими словами:
– А давай на наступний рік ти соняшником поле засієш, а я буду від горобців його охороняти, а восени разом урожай зберемо?
– Ну так це ж інша розмова, Страшку! – всміхнувся Нед. – Адже для тих, хто хоче працювати, завжди робота знайдеться.
Відтоді Нед зі Страшком не ворогували, а разом обробляли поле. І хоч захищати свої поля огорожею і ровом в наші дні вже не захищають, страшків на палицях досі ставлять, щоб горобців лякати.
Прокляття друїдів
Англійська казка
Це було в ті часи, коли ще по теренах англійських ходили друїди, а наші предки боролися з ними за право жити на цій землі, яку лісовий народ вважав своєю. І була битва біля підніжжя засніжених гір, битва, про яку менестрелі ще довго складали свої балади. У тій битві боровся король Ейлпу зі своїми вірними воїнами проти війська друїдів. І супротивник переважав військо короля кількісно в десятки разів, тому, незважаючи на те що кожен з полеглих лицарів вбивав по десять супротивників, все одно королівське військо відступило. І було рясно всіяне все поле