– Кандидат може мати знайомство лише з одним з них, але не з двома! – безкомпромісно заявив Майкл.
– Паралельно попереджається ситуація масового виникнення знайомств у момент діставання доступу – такий собі спам для розсіювання фокусу. Однак і тут таїться небезпека. Я її виразно бачу.
– Яка?
– Хорхе… Алон… Тобіас…
– Я збагнув хід твоїх думок. Проте скажу тобі ось що: їм право доступу надають…
– Так, – перебив його аравієць, – все Покоління і весь склад Ради без винятку. Але довіра, Майкле, є одним з найнебезпечніших недоліків на Землі.
– А втім, ризик – нікчемний…
Аравієць промовчав.
Хлопці увійшли до просторої зали, яка викликала в Алі певні сумніви. Слід зазначити, що, попри вік, Покоління виглядало по-дорослому. Десь років на двадцять… І ця обставина стосувалася не тільки зовнішності… Причиною цьому послужила якась програма, яка задіювалася разом із трансформацією землян, ініційованою дванадцять років тому в Норвегії.
Хлопці, зробивши декілька кроків, зупинилися. Майкл скористався паузою і поправив краватку, яка елегантно відсвічувала різними кольорами.
– Я тут вперше… Зала здається набагато більшою, ніж насправді!
– Подарунки… Небачені подарунки… – монотонним голосом промовив Вархунд. Інопланетянин сидів за столом на антигравітаційній подушці і проглядав якусь інформацію на голограмах. Перед ним на блакитному напівпрозорому фоні відображалися графіки, таблиці, масиви тексту. Варто було землянам почати рух в його бік, як прибулець негайно ж все заховав.
– Так, Алі, – аравієць остовпів від слів абсідеума. – Подарунки, яких ви не заслужили. І які ви приймаєте раніше належного терміну. Порушуєте…
– Достатньо лекцій! – прогримів американець, на що Алі широко розплющив очі. Аравієць ніколи не бачив главу своєї Формації настільки суворим. – Ти все сказав! Знаєш, чому ми прийшли?
Вархунд напружено стиснув кулаки й заплющив очі від напливу емоцій, що справило враження навіть на Майкла.
– Тому, що якась істеричка грубіянила й чинила опір моїм підлеглим під час стандартних процедур затримання порушників. Звісно, – абсідеум вперше повернув голову до представників Покоління й розтиснув кулаки, – я в курсі.
– «Спроба покинути місце злочину шляхом виходу з радіуса ураження евотонуванням…» – здається, саме так прозвучало з вуст тобі подібних. Летальні наслідки! Відколи це перетворилося на підставу для вбивства?!
– Землянин хотів уникнути відповідальності! – залізним голосом відповів абсідеум. – Залишитися безкарним!
– Простір, Вархунде, Простір – кращий кат! Тобі це відомо! Вісімдесят перший рівень все-таки!
Абсідеум уже насилу контролював себе і протяжно промовляв кожну літеру:
– Але ваші закони дозволяють моїм підлеглим грати роль катів.
– Вбивство