Чи можна передбачити проценти за час користування грошима?
Не рекомендуємо визначати у договорі займу чи розписці проценти за користування позикою. Незважаючи на те що Цивільний кодекс України у ст. 1048 залишає це питання на розсуд сторін за договором, є певні нюанси, які унеможливлюють одержання фізичною особою – позикодавцем таких процентів.
Пунктом 5 розділу VIII прикінцевих положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено пріоритет положень Закону перед рештою законів України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 6 ст. 4 Закону, надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, вважається фінансовою послугою. З іншого боку, ст. 1 Закону, визначаючи термін фінансової послуги, передбачає обов’язкову ознаку – мету отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Таким чином, наявність умови сплати щомісячних процентів за користування грошовими коштами перетворює ваш договір займу у фінансову послугу.
А згідно з ч. 1 ст. 5 Закону, фінансові послуги можуть надавати виключно фінансові установи, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.
Тобто замість процентів ви можете отримати купу проблем.
Разом із тим, останнім часом судова практика допускає стягнення процентів, зокрема, є відповідні рішення навіть Верховного Суду України. Але судова практика постійно змінюється, тому орієнтуватися на неї слід обережно.
На практиці особи, які бажають отримати певний «профіт», штучно збільшують суму грошей, зазначених у договорі/розписці на суму процентів. Наприклад, фактично даючи у борг 1000 гривень, у розписці боржник вказує, що отримав 1100. Такий спосіб важко назвати правовим, але він набув значного поширення, адже у випадку спору боржникові неможливо буде довести реальний розмір отриманої суми грошей.
Як правильно повернути гроші кредиторові?
Гроші повинні бути повернуті у зазначений у договорі позики строк. Якщо в договорі строк не встановлено, то позичальник повинен повернути гроші або речі протягом 30 днів від дня пред’явлення вимоги позикодавцем (ст. 1049 ЦКУ).
Цивільний кодекс також надає позичальнику право виконати свій обов’язок щодо повернення боргу шляхом внесення належних з нього грошей на депозит нотаріуса, якщо позикодавець відсутній у місці виконання зобов’язання, а також у разі ухилення позикодавця від прийняття боргу. Про внесення боргу на депозит нотаріус у подальшому повідомляє кредитора у встановленому законом порядку.
Прийнявши виконання зобов’язання, кредитор (позикодавець) на вимогу боржника (позичальника)