2) офіційні, адміністративні, посадові назви, наприклад: прем’єр-міністр, президент, дипломат, посол;
3) назви осіб за військовими спеціальностями, наприклад: воїн, боєць, офіцер, пілот, майор, капітан;
4) інші найменування соціально-оцінного типу, наприклад: лауреат, інженер, консультант, інспектор тощо.
Для виділення родо-статевих протиставлень іноді послуговуються назвами типу жінка-міністр, жінка-банкір, жінка-економіст. Вживаючи такі складні найменування в мовленні, слід пам’ятати, що граматичну форму роду програмує основне слово, щодо якого прикладка є означенням, наприклад: У парламенті виступала жінка-міністр.
З-поміж можливих варіантів суфіксальних словотворчих морфем зі значенням жіночого роду треба вміти вибрати правильний. Наприклад, співвідносні назви осіб жіночого роду за територіальною чи національною ознакою часто утворюються за допомогою суфікса – к(а), який приєднується до усічених основ іменників чоловічого роду, наприклад: українець – українка, львів’янин – львів’янка, американець – американка, але поляк – полячка, німець – німкеня. Від багатьох назв населених пунктів, територій узагалі неможливо утворити однослівні назви осіб за ознакою місця проживання. Тоді послуговуються розчленованим найменуванням, наприклад: Кривий Ріг – мешканець (мешканка) Кривого Рогу.
У сучасному мовленні поступово збільшується кількість іменників жіночого роду, які утворюються від іменників – назв осіб чоловічого роду і глибше різняться за ознакою статі. Показниками роду таких іменників здебільшого є словотворчі суфікси. За допомогою суфіксів утворюються співвідносні іменники жіночого роду від іменників чоловічого роду на позначення осіб за фахом, суспільною діяльністю, національністю, територіальною належністю тощо, наприклад: економіст – економістка, прем’єр – прем’єрка, депутат – депутатка, завідувач – завідувачка. Особливо широко функціонують вони в розмовному мовленні, часто їх не фіксують словники. У мовленні, особливо діловому, неприйнятними є форми професорка, викладачка, начальниця.
Єдиним показником жіночого роду в українській мові є закінчення – а (-я). Незмінні іменники іншомовного походження значення жіночого роду виражають лексично, наприклад: пані, леді, міс, місіс, мадам, мадемуазель, фрау.
Іменники чоловічого роду мають нульове закінчення в називному відмінку і закінчення – а(-я) або – у(-ю) в родовому відмінку однини, наприклад: біль – болю, ступінь – ступеня, степінь – степеня, нежить – нежитю, рукопис – рукопису. Слід враховувати, що закінчення визначають значенням іменника, а додатковими критеріями виступають наголос і морфологічна структура. У сумнівних же випадках варто звернутися до словника.
У багатозначних словах і омонімах закінчення родового відмінка визначено значенням: Алжира (місто) – Алжиру (країна), аметиста (окремий камінець) – аметисту