Е. Стогну.
Є. Мені не подобаються жовті та коричневі речі, я відмовляюся торкатися жовтих і коричневих речей.
Ж. Відмовляюся користуватися своєю зубною щіткою, якщо її хтось торкався.
З. Не їм, якщо різні види їжі на тарілці торкаються одне одного.
И. Не помічаю, коли люди на мене сердяться.
І. Не всміхаюся.
Й. Кажу такі речі, які інші люди вважають грубими[6].
К. Роблю дурниці[7].
Л. Б’ю інших людей.
М. Ненавиджу Францію.
Н. Їжджу на Материній машині[8].
О. Серджуся, якщо хтось пересуває меблі[9].
Інколи Мати й Батько дуже сердилися через такі речі й починали кричати на мене або одне на одного.
Інколи Батько казав: «Крістофере, якщо ти не будеш поводитися по-людськи, то, чесне слово, я з тебе три шкури спущу» або Мати казала: «Господи, Крістофере, я серйозно замислююсь над тим, аби здати тебе до інтернату», а ще Мати казала: «Ти мене скоро в могилу заженеш».
79
Коли я повернувся додому, Батько вже приготував для мене вечерю й сидів за столом у кухні. На ньому була картата фланелева сорочка. На вечерю були печена квасоля, броколі та два шматки шинки, і вони були викладені на тарілці так, що не торкалися одне одного.
– Де ти був? – спитав Батько.
– Я був надворі, – відповів я. Це називається «безвинна брехня». Безвинна брехня – це зовсім не брехня. Це коли ти кажеш правду, але не всю. Це означає, що все, що ми говоримо, – це безвинна брехня, наприклад, мене питають: «Чим ти хочеш сьогодні займатися, Крістофере?», а я відповідаю: «Хочу малювати з місіс Пітерс», але я не кажу: «Я хочу з’їсти свій ланч, сходити в туалет, піти додому після школи, погратися з Тобі, повечеряти, погратися на комп’ютері й лягти спати». Тож я припустився безвинної брехні, оскільки знав, що Батько не хоче, аби я був детективом.
– Мені щойно дзвонила місіс Шиєрс, – повідомив Батько.
Я почав їсти свою печену квасолю, броколі й два шматки шинки.
– Якого біса ти роздивлявся в неї в саду? – спитав тоді Батько.
– Я проводив розслідування, оскільки хотів дізнатися, хто вбив Веллінгтона, – відповів я.
– Крістофере, скільки разів я маю тобі казати? – знову спитав Батько.
Печена квасоля, броколі й шинка вистигли, але мені було байдуже. Я їм дуже повільно, і їжа майже завжди холоне.
– Я казав тобі не пхати свого носа в чужі справи, – продовжив Батько.
– Я гадаю, що Веллінгтона міг убити містер Шиєрс, – промовив я.
Батько промовчав.
– Він – мій Головний Підозрюваний. Оскільки я гадаю, що Веллінгтона вбили для того, аби засмутити місіс Шиєрс. І вбивство зазвичай скоює хтось із близького… – сказав я.
Батько дуже сильно стукнув кулаком по столу, так що наші тарілки та його ніж із виделкою підстрибнули, а моя шинка сповзла набік і торкнулася броколі, тож я більше не міг їсти