Це, звичайно, не може бути поясненням, чому я вирішив сьогодні, у свій день народження, пограбувати банк. І бути спійманим.
Поліціянти нарешті зламали двері й увалилися всередину. Я звів руки над головою та приготувався зустрічати їх найщирішою посмішкою. День народження – то найвагоміша причина. Мій сімнадцятий день народження. Сімнадцять років – це дуже важливий етап для молодої людини на Біт О’Хевен.
Розділ 2
Суддя нахилився вперед і співчутливо зміряв мене поглядом.
– А тепер, Джиме, розкажи-но, для чого ця вистава?
У судді Ніксона був літній будиночок неподалік нашої ферми, я частенько навідував його наймолодшого сина, тож суддя знав мене.
– Моє ім’я Джеймс ді Ґріз, алкоголіку пропащий. Нічого тут панібратство розводити.
Можете уявити, як він почервонів. Його величезний ніс роздувся, як лижний трамплін.
– Ти у мене навчишся чемності в залі суду. Тобі загрожує серйозне покарання, тому краще припни язика. Я домовився з Арнольдом Фортеск’ю, громадським захисником, щоб він став твоїм адвокатом…
– Я не потребую адвоката, а особливо захисту ще одного синього бухля, який квасив так довго, що вже немає жодної живої душі на світі, яка бачила б його тверезим.
Сміх прокотився серед публіки, і це розлютило суддю ще дужче.
– Порядок у залі суду! – проревів він і так угатив молотком, що зламав держак.
Суддя пожбурив цурпалок через кімнату та сердито вирячився на мене.
– Ти випробовуєш терпіння суду. Захисника Фортеск’ю призначено…
– Ну, я його точно не призначав. Хай собі йде назад до бару «Мунейс». Там йому буде набагато краще. Я визнаю свою вину за всіма пунктами та покладаюся на милосердя цього немилосердного суду.
Суддя важко перевів подих, тож я вирішив трохи збавити оберти, щоб у його голові щось там раптом не луснуло. У такому разі його замінять і вся ця тяганина почнеться спочатку.
– Даруйте мені, пане суддя, –