Людський галас згори. Здається, він зробив щось лихе. На мить розплющив очі. Молодий чоловік вишкірився на нього й готувався вдарити. «Що ж, нехай. Хоч би тільки цей удар став останнім і не таким болючим» – подумалося собаці. Востаннє спрямував на чоловіка байдуже-безнадійний погляд змучених очей, що трохи закисали.
Але час линув, а очікуваного болю не було. Пес важко дихав і відчував, попри закладений ніс, неприємний запах машини, чоловічі парфуми, а ще ні з чим іншим незрівняний запах люті. Обережно собака розплющив очі.
Чоловік дійсно знаходився біля нього, навприсядки, і уважно дивився.
– Що, друже, здається, тобі зараз ще гірше, ніж мені?… – зовсім іншим голосом звернувся він до собаки. – Допекло тебе життя? Вже й під колеса кидаєшся?
Рука чоловіка обережно лягла на собачу голову. Ні, за довгі роки, проведені на вулиці, пес звик до того, що іноді люди здатні дарувати ласку. Колись давно, коли був цуценям, він так сподівався і вірив тим ласкам. Розчарування?… Байдуже! Ось чергова людина, яка знову заграє з ним, називає «красунчиком», «хорошим»… Марно.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.