Їй уже дехто казав таке – Лео Йон, заступник коменданта. Йон був унтерштурмфюрером СС (аналог молодшого лейтенанта). «Він тебе не вб’є, – казав він, – до самого кінця, Лено, бо ти приносиш йому дуже багато задоволення». В устах Йона ці слова звучали по-іншому. А гер Шиндлер просто прирікав її на болісне виживання.
Здається, гер директор побачив, яка вона вражена. Він пробурмотів якісь слова підтримки. Пообіцяв прийти знову. Він спробує витягти її звідси.
– Витягти? – спитала Гелена.
– Так, витягти з цієї вілли, – пояснив він, – на мою фабрику. Ви ж чули про мою фабрику. У мене фабрика емалевих виробів.
– А, так, – таким тоном дитина з міських нетрів говорила би про Рів’єру. – «Емалія» Шиндлера. Чула про неї.
– Бережіть своє здоров’я, – повторив Оскар. Здається, він розумів, що це – головне. Складалося враження, що в цих словах він спирався на своє знання подальших намірів Гіммлера, Франка.
– Гаразд, – погодилася Гелена.
Вона розвернулася до серванта з порцеляною і відсунула його від стіни – такої сили від худенької дівчини гер Шиндлер аж ніяк не очікував. Гелена витягла зі стіни за сервантом цеглину і вийняла звідти пачку грошей – окупаційні злоті.
– У мене сестричка на табірній кухні лишилася, – промовила вона. – Молодша. Я хочу, щоб ви використали ці гроші на те, щоб її викупити, якщо її матимуть саджати в ті вагони для худоби. Гадаю, ви про такі речі часто дізнаєтеся наперед.
– Я цим займуся, – сказав Шиндлер легко, зовсім не тоном серйозної обіцянки. – А скільки там?
– Чотири тисячі злотих.
Він легковажно взяв цю пачку, яку Гелена так берегла, і сунув у бічну кишеню. Там усе ж грошам безпечніше, ніж у ніші за Ґьотовим сервантом.
Отак ризиковано й починається історія Оскара Шиндлера – з готичних фашистів, з гедонізму СС, з худенької побитої дівчини і з фантастичної фігури, поширеної приблизно настільки ж, як шльондра із золотим серцем, – хорошого німця.
З одного боку, Шиндлер заповзявся пізнати вповні обличчя цієї системи, жахливе обличчя під вуаллю бюрократичної пристойності. Він знав ще раніше, ніж більшість наважувалася собі уявити, що означає слово Sonderbehandlung, – буквально воно означає «особливе поводження», а насправді за ним стоять піраміди посинілих тіл у Белжці, Собіборі, Треблінці і в тому комплексі на захід від Кракова, який у поляків називали Освенцім-Бжезінка, а світу він більш відомий під німецькою назвою Аушвіц-Біркенау.
Але він ділок, торгівець за своєю природою і ніколи не стане відверто плювати цій системі межи очі. Він уже зменшив оті піраміди, і, хоча він не знав, що протягом ближчих двох років вони зростуть у розмірі й чисельності та перевищать Маттергорн, він