Денвер не Денвер – Моррісу було начхати.
– Скажіть, у чому мене звинувачують.
– А ви не пам’ятаєте?
– Я був у відключці.
– Справді?
– Справді, – відповів Морріс.
Можливо, йому все ж доведеться віддати записники, хоча про це йому було боляче навіть думати. Але навіть якщо б він зробив таку пропозицію – або якби Кафферті це зробив, – чи зрозуміє прокурор цінність того, що в них міститься? Це здавалося малоймовірним. Юристи – не вчені. У розумі прокурора велика література – це який-небудь Ерл Стенлі Гарднер. Навіть якщо записники – чудові записники в розкішних молескінових палітурках – матимуть якесь значення для суду, що він, Морріс, отримає, віддавши їх? Один довічний термін замість трьох? Блискуче!
«Я все одно не зможу. Я не стану».
Енді Халлідей, можливо, і був гоміком, поціновувачем «Інгліш лезер», але щодо того, що саме рухало Моррісом, він не помилився. Кертіс і Фредді підписалися через гроші; коли Морріс сказав, що старий міг зберігати в себе тисяч сто, вони повірили йому. Рукописи Ротстайна? В уяві двох тупаків творчий доробок Ротстайна від 1960-го поставав якимось маревом, щось на кшталт покинутої золотої копальні. Тільки для Морріса рукописи мали цінність. Якби щось пішло не так, він міг би запропонувати Кертісу й Фредді обміняти свою грошову частку на написані слова, і Морріс не сумнівався, що ті погодилися б. Якщо він віддасть записники зараз – тим паче що в них містилися саги про Джиммі Ґолда, – усе зведеться нанівець.
Кафферті постукав телефоном по плексигласу й знову приклав трубку до вуха.
– Кафферті викликає Белламі, Кафферті викликає Белламі, прийом.
– Пробачте. Замислився.
– Трохи запізно замислюватися, чи не так? Спробуйте, будь ласка, не відволікатися. Ви обвинувачуєтеся за трьома пунктами. Ваше завдання, якщо ви згодні, – зробити заяву про свою невинність за всіма трьома пунктами. Пізніше, коли буде суд, зможете визнати себе винним, якщо це буде на вашу користь. Про заставу навіть не думайте, бо Буковські не сміється, а регоче, як та відьма.
Морріс подумав: «Ось так найбільші страхи стають реальністю. Ротстайн, Доу та Роджерс. Три вбивства першого ступеня».
– Містер Белламі? Час іде, і в мене уривається терпець.
Телефонна трубка опустилася, і Моррісу довелося зробити над собою зусилля, аби знову прикласти її до вуха. Тепер уже все було марно, але адвокат із приязним обличчям Річі Каннінгема й несподіваним баритоном зрілого чоловіка продовжував лити слова в його вухо, і якоїсь миті він таки почав розуміти, про що йдеться.
– Вони побудують драбинку, містере Белламі. Від початку до найгіршого. Сходинка перша: опір арешту. На момент висування обвинувачення важливо, щоб ви заявили про невинність. Сходинка друга: напад із застосуванням фізичного насильства