– Щойно я повернуся, ми обов’язково сходимо на фінал Ліги чемпіонів. Обіцяю!
– Правда? – Кетрін радісно стрепенулась і обернулася до батька.
– Так! Ми підемо на футбол!
Дівчинка в захваті завищала й кинулася обіймати тата.
– Бейсбол, сокер… Як можна це дивитися? – жартівливо запитала в самої себе Анна.
Чоловік неголосно кашлянув, викликав голограму Помічника й задав декілька послідовних команд своєму комп’ютеру.
– Підсилюєш енергетичне значення своїх евотонів? – запитала старша донька.
– Так.
– Мені завжди боляче дивитися, як ти мучишся…
Батько упевнено відповів:
– Це – найменше, що я можу зробити для того, щоб бути поряд з вами й вашою мамою!
Очі Анни заблищали від ледве стримуваних емоцій.
Раптово перед чоловіком з’явилася схвильоване жіноче обличчя.
– Привіт, – ворухнулися вуста голограми.
– Привіт, мила!
– Веле, ти відлітаєш на зустріч? – стурбовано запитала жінка.
– Так. За годину. Андрій уже чекає мене в Лондоні, – спокійно, немов боячись налякати, відповів він. – Ти розмовляла з ним?
– Звісно.
– Отже, ти вже в курсі? – обережно запитав Велфарій.
– Ні, я його не розпитувала в надії, що ти розповіси мені більше.
Вел гмикнув у відповідь.
Антиграв здійснив м’яку посадку на газон перед двоповерховим особняком. Білосніжна будівля яскраво виділялася серед соковитої зелені. Будинок, особливо його лоджії і балкони, тонули у строкатих квітах. Діти вибігли назустріч Діані, яка зупинилася, присіла і приготувалася до обіймів. Позаду йшла посміхаючись Анна. Вийшовши останнім і прихилившись до корпусу антиграва, Велфарій мовчки милувався близькими йому людьми. Нарешті, до нього підійшла його дружина, яку він ніжно обійняв і палко поцілував.
– Нам варто переживати? – запитала вона, поклавши йому руки на груди.
– Ні, – відмахнувся патрієць. – Проте охорону біля будинку я все одно поставлю.
– Велфарію! Що відбувається? – стривожено розпитувала Діана. – Абсідеуми?
Патрієць задумався, не відповівши.
– Рано чи пізно вони мали повернутися. І вони не з тих, хто любить програвати. Ми самі винні, що досі не підготувалися до вторгнення належним чином!
– Діано, сонечку! Ніхто не збирається здійснювати вторгнення, – намагався заспокоїти її Вів. – Так, в інформаційному полі з’явилася деяка інформація. І в жодному разі не можна допустити, щоб першою підтвердила її достовірність цивілізація абсідеумів. Тоді світ навколо нас, Всесвіт, який ми знаємо, зміняться до невпізнання. У гірший бік… – патрієць прагнув згасити свої внутрішні емоційні пориви, щоб не спонукати