Кобзар. Вперше зі щоденником автора. Тарас Шевченко. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Тарас Шевченко
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: Поэзия
Год издания: 0
isbn: 978-966-14-4569-6
Скачать книгу
тим часом гайдамаки

      Столи вздовж базару

      Поставили, несуть страву,

      Де що запопали,

      Щоб засвітла повечерять.

      «Гуляй!» – загукали.

      Вечеряють, а кругом їх

      Пекло червоніє.

      У полум’ї, повішані

      На кроквах, чорніють

      Панські трупи. Горять крокви

      І падають з ними.

      «Пийте, діти! пийте, лийте!

      З панами такими,

      Може, ще раз зострінемось,

      Ще раз погуляєм».

      І поставець одним духом

      Залізняк черкає.

      «За прокляті ваші трупи,

      За душі прокляті

      Ще раз вип’ю! Пийте, діти!

      Вип’єм, Гонто, брате!

      Вип’єм, друже, погуляєм

      Укупочці, в парі.

      А де ж Волох? Заспівай лиш

      Нам, старий кобзарю!

      Не про дідів, бо незгірше

      Й ми ляхів караєм;

      Не про лихо, бо ми його

      Не знали й не знаєм.

      Веселої утни, старче,

      Щоб земля ломилась, —

      Про вдовицю-молодицю,

      Як вона журилась».

      (Кобзар грає й приспівує.)

      Од села до села

      Танці та музики:

      Курку, яйця продала —

      Маю черевики.

      Од села до села

      Буду танцювати:

      Ні корови, ні вола —

      Осталася хата.

      Я оддам, я продам

      Кумові хатину,

      Я куплю, я зроблю

      Яточку під тином;

      Торгувать, шинкувать

      Буду чарочками,

      Танцювать та гулять,

      Таки з паробками.

      Ох ви, дітки мої,

      Мої голуб’ята,

      Не журіться, подивіться,

      Як танцює мати.

      Сама в найми піду,

      Діток в школу оддам,

      А червоним черевичкам

      Таки дам, таки дам!

      «Добре, добре! Ну, до танців,

      До танців, кобзарю!»

      Сліпий вшкварив – навприсядки

      Пішли по базару.

      Земля гнеться. «Нумо, Гонто!»

      «Нум, брате Максиме!

      Ушкваримо, мій голубе,

      Поки не загинем!»

      «Не дивуйтеся, дівчата,

      Що я обідрався;

      Бо мій батько робив гладко,

      То й я в його вдався».

      «Добре, брате, єй же богу!»

      «Ану ти, Максиме!»

      «Постривай лиш!»

      «Отак чини, як я чиню:

      Люби дочку абичию —

      Хоч попову, хоч дякову,

      Хоч хорошу мужикову».

      Всі танцюють, а Галайда

      Не чує, не бачить.

      Сидить собі кінець стола,

      Тяжко-важко плаче,

      Як дитина. Чого б, бачся?

      В червонім жупані,

      І золото, і слава є,

      Та нема Оксани;

      Ні з ким долю поділити,

      Ні з ким заспівати;

      Один, один сиротою

      Мусить пропадати.

      А того, того й не знає,

      Що його Оксана

      По тім боці за Тікичем

      В будинку з панами,

      З тими самими ляхами,

      Що замордували

      Її батька. Недолюди,

      Тепер заховались

      За мурами та дивитесь,

      Як