– Мабуть, це значно покращило відвідуваність лекцій, – сухо зазначив Волтер. Якби жінок пускали до Оріельського коледжу, то і я б залишився надовше, щоб отримати ще один диплом. А чи не зазнають жінки-науковці нападів у цій майбутній колонії десь на північ від Роаноука? – Виходячи з того, що встиг розповісти Метью, це було цілком резонне запитання.
– Зазнають, але не всі. Річ у тому, що Діана знайшла в університетській бібліотеці книгу, яка вважалася втраченою. – Члени групи «Школа ночі» аж роти пороззявляли й подалися вперед. Представників цієї групи втрачені книги цікавили набагато більше, ніж неосвічені відьми та жінки-науковці. – У тій книзі містяться секретні відомості про світ і створіння, що його населяють.
– Книга Таємниць, що начебто розповідає про наше створення і світобудову? – здивовано запитав Кіт. – Раніше ти не цікавився такими байками, Метью. Більше того – ти відкидав їх, як забобони.
– А тепер я в них вірю, Кіте. Бо відкриття Діани привело небезпечних ворогів прямісінько до її порога.
– І з нею був ти. Тож ті вороги просто відсунули засув і увійшли до помешкання. – Волтер похитав головою.
– А чому кохання Метью до Діани призвело до таких важких наслідків? – поцікавився Джордж, намацавши чорну шовкову мотузочку, якою його окуляри були прив’язані до застібки в камзолі. Його камзол, згідно з тодішньою модою, мав набиті об’ємні груди, які шурхотіли й ворушилися, наче мішок з вівсом, від кожного його руху. Джордж підніс до очей окуляри в круглій оправі й став пильно придивлятися до мене, наче я була цікавим об’єктом дослідження.
– А тому, що відьмам та верам заборонено одружуватися, – пояснив скоромовкою Кіт. Я ще ніколи не чула слова «вер» з його свистячим «в» на початку та гортанним «р» наприкінці.
– І демонам та верам також заборонено, – мовив Волтер, застережливо поклавши руку на плече Кіта.
– Та невже? – Джордж здивовано закліпав очима спочатку на мене, а потім на Метью. – А хто заборонив такі шлюби – королева?
– Це давня угода між істотами, яку ніхто не має права порушувати, – переляканим голосом пояснив Том. – Тих, хто насмілюється це зробити, Конгрегація притягує до відповідальності й карає.
Тільки такі старі вампіри, як Метью, пам’ятали часи ще до того, як вищезгадана угода визначила, як істоти мають поводитися одне з одним та людьми, що нас оточували. Найважливіше правило проголошувало: «Жодного братання між протилежними видами», і Конгрегація ревно впроваджувала його дотримання, щоб ніхто не виходив за встановлені межі. Наші таланти – творче начало, силу, надприродні здібності – неможливо було не помітити в змішаних групах. Сила відьми немов вивільняла й висвітлювала творчу енергію сусідніх демонів, а геній демонів, у свою чергу, робив помітнішою вражаючу красу вампірів. Що ж до наших стосунків із людьми, то ми мали сидіти тишком-нишком, не висовуватися й триматися подалі від політики та релігії.
Ще сьогодні вранці Метью наполегливо