Князь Кий. Володимир Малик. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Володимир Малик
Издательство: Фолио
Серия:
Жанр произведения: Историческая литература
Год издания: 1980
isbn: 2014-01-06 17:47:12
Скачать книгу
щоб він не випередив тебе!

      – Сьогодні ми знову посварилися з ним… Тому я й прийшов до тебе на пораду.

      – Чого ж ви посварилися?

      – Бачиш, каган Ернак, твій брат, розбив уличів. Може, й на полян піде. Невідомо тільки – коли… Тож я й порадив князеві не ждати, поки він погромить нас, а послати слів до кагана і укласти мир…

      – Ти мудро порадив. Безперечно, твій вуй Ернак забажає мати полянським князем тебе, а не Радогаста. Про це вже потурбуюся я!.. Що ж твій брат?

      – Накинувся на мене, мов роздратований тур… Коли б це було не в присутності князя та старійшини русинів з синами, то дійшло б до мечів!

      – От бачиш… Він розуміє, що головний його ворог – ти. Миру між вами не буде ніколи! Як тільки помре князь, проллється кров одного з вас!.. Тож треба випередити Радогаста!

      – Як?

      – Ернак не залишить свого племінника в біді. Але ж він не знає нічого ні про тебе, ні про твій намір увійти з ним у союз. Тому треба послати до нього посланця… От тільки – кого? Потрібна віддана людина!

      – Ти хочеш сказати, що посланець має бути таємний?

      – Безперечно. Ніхто, крім нас двох, не повинен тут знати про нього.

      – Гм, – Чорний Вепр задумався. – Старійшина Тур привіз полоненого гунна Крека. Князь наказав кинути його до ранку в яму… Ця людина щонайкраще підходить для цього!

      Чернета стиснула синові руку.

      – То влаштуй йому втечу! Тільки зроби так, щоб на тебе не впала підозра…

      – Зроблю, матусю.

      – Приготуй йому доброго коня й харчів!

      – Приготую… Один сумнів маю – чи повірить каган Ернак?

      – Повірить! Ми з Ернаком від одної матері. Нашим родовим знаком було кабаняче ікло. Тебе й названо Чорним Вепром тому, що захисником нашого роду був Вепр. Коли мене мій отець Аттіла віддавав за твого отця, то моя ненька дала мені оправлене в золото кабаняче ікло, щоб воно обороняло мене від хвороб та всіляких бід, – з цими словами Чернета зняла з шиї золотий ланцюжок з іклом і вклала в жменю синові. – Побачивши його, мій брат, а твій вуй Ернак одразу здогадається, від кого посланець, і повірить кожному його слову.

      – Я так і зроблю, матусю. Але ж як я дізнаюся потім, що намислив каган?

      – Домовся з Креком, щоб повернувся і сповістив тебе про його наміри. Назнач йому час, місце зустрічі…

      – Розумнесенька моя! – вигукнув Чорний Вепр радісно і, пригорнувшись, поцілував матір у голову.

* * *

      Не спав у цю ніч також гунн Крек. Ще звечора обмацав усю яму і пересвідчився, що без сторонньої допомоги вибратися з неї не зможе. Тепер він мовчки скоцюрбився в кутку й задумливо пощипував свою ріденьку бороду.

      Іноді підводив голову догори і довго дивився на шматочок темного неба, де мерехтіли дрібненькі, як мак, зірочки, і тоді з його пересохлого горла виривався глухий болісний стогін, схожий на клекіт степового беркута. Крек знав, що це остання в його житті ніч, що ранок принесе нестерпні муки і смерть…

      Раптом його чутке вухо вловило якийсь неясний шурхіт.

      Він схопився на ноги.

      Шурхіт