Часто замість вітання тварини обмінюються «візитками» – залишають на стовбурах дерев подряпини, мітять власну територію пахучою рідиною. Втім, такі мітки – застереження, а не обмін люб’язностями. Вони вказують на те, що територія зайнята і чужакам нема чого тут робити.
Але, мабуть, найкрасивішими є ритуали залицяння. Риби змінюють своє забарвлення, їхня луска стає схожа на веселку. Але вбрання – це тільки частина ритуалу. У багатьох видів риб самець ще повинен побудувати дім для майбутніх дітей і переконати самичку ввійти до нього. Бички для цього співають справжні серенади (а ще кажуть, що риби німі!). Краби, які хочуть привабити до себе, мають дуже велику клішню. Під час шлюбного періоду вони закликають нею подругу, ніби повторюючи жест «Іди до мене!».
Деякі ритуали залицяння нам, людям, здалися б дуже дивними. Наприклад, самець жирафової газелі наносить самиці легкий удар у плече горизонтально витягнутою ногою. Так він виявляє свою симпатію.
Птахи виконують доволі складні танці, виспівують на всі лади. І якщо мешканцям міста важко побачити ритуальний танок великої поганки (чомги) або лебедя, то, мабуть, кожний бачив, як голуб залицяється до голубки. Він надуває шию, туркоче, розпускає хвіст, кланяється подрузі аж до землі. А вона робить вигляд, що не помічає його зусиль і зайнята своїми справами. А ось павич. Він використовує іншу тактику: навіщо бігати за подругою, коли її можна просто зачарувати? Треба тільки розкрити розкішний хвіст і виконати кілька рухів, щоб пір’я почало тремтіти, наче під вітром… Деякі папуги влаштовують справжні акробатичні номери. Вони бігають по гілках уперед-назад, крутяться навколо гілки, як гімнасти. Співучі птахи більше покладаються на голос. Мабуть, не знайдеться людини, яка б залишилася байдужою, коли в кущах лунає солов’їний спів. Найцікавіше, що птахів ніхто спеціально не вчив ані танцям, ані пісням. Усе це закладено в їхніх генах.
«Турнір» серед тварин
Турніри на честь прекрасних дам також виникли задовго до появи першої людини. Вовки та ведмеді, олені та лосі змагаються за право завести власну сім’ю. Тільки найспритніші, найсміливіші та найсильніші можуть розраховувати на взаємність. Глухарі так захоплюються під час токування, що забувають про все на світі і нібито нічого навколо не чують (звідси і назва). Вони наскакують на суперника, доки він не покине «поле бою». Нагородою переможцю стає цілий гарем… Гірські козли розбігаються і б’ються лоб у лоб, аж луна котиться долиною. Здавалося б, обидва повинні втратити свідомість або дістати струс мозку – але нічого не трапляється, просто з’ясували, хто може розраховувати на он ту біленьку кізку. А в бегемотів турніри часто закінчуються смертю одного із суперників, хоча й важко повірити, що ці телепні