Вибрані. Народное творчество

те оповідання… І дивна думка завитала до мене: «Що, якби й я гукнув ті слова?»

      Але посеред тої радісної розкоші, що мене оточала, я не міг думати про смерть — і що мав сили гукнув:

      — Воскрес! воскрес величний Пан!

      І в ту ж мить, — о диво! — на відповідь моєму поклику, по всьому широкому півколу зелених гір, залунав одностайний раптовий сміх, знявся радісний гомін і плескіт. «Він воскрес! Пан воскрес!» — гомоніли молоді голоси.

      Все там, передо мною, зненацька засміялось ясніше сонця високого, жвавіше струмочків, що бриніли під травою. Почулась легка, поспішна хода, крізь зелену гущавину замигтіла мармурова біль хвилястих тунік, жива барва нагих тіл… То німфи, німфи, дріади, вакханки збігали з верхів’їв у долину…