Проня (манірно).Што ж ето ви допитуєтесь? Мінє соромно… Я баришня. (Набік).Ага! Дочекалась-таки!
Голохвостий. Што ж, што баришня, ето нічаво, ето чистиє пустяки!
Проня. Я і понятія у цім нікоторого не імію…
Голохвостий. Єй-богу, не безпокойтесь!
Проня. Ви мінє такого жару укидаєте, што я просто шарєю… Хіба не знаєте, як безневинній дівиці стидно…
Голохвостий. Коли без етого никак нельзя обойтиться: все равно прийдьоться…
Проня. Ах, не говоріть мінє про любов… А я до вас ужасть как… Только, будь ласка, не говоріть, пожалуста, про любов, потому ето шкандаль…
Голохвостий. Што ви? Я, значить, прошу вашу руку і серце.
Проня. Мерси! Только тут ноччю… при мєсяцє… так мінє моторошно цеє слухать, аж сердце тьопається… Ви завтра приходьте до нас предложеніє дєлать…
Голохвостий (цілує руку).Я только боюсь ро-дителів ваших, а то б давно зайшол…
Проня. Єжелі што я согласна, то вже небезпременно…
Голохвостий. Ви мінє как води цілющої на рани злили, моя зозулечко. (Цілує).
Проня. Ах, не можу! Тікать нужно! Приходьте ж завтра безпременно; я вас адрикамендую, а ви і предложеніє зробите…
Голохвостий. Прийду, прийду, моя канахветочко!
Проня. Душка! (Цілує хутко Голохвостого і біжить до хвіртки).Ламур! (Вибіги).
Вихід VII
Голохвостий сам.
Голохвостий. Бон-бон! (Підскакує).Трам-тара-ра, ура! Наша взяла! Поздравляєм вас, Свириде Петровичу! Виграли справу! Проня, значить, тут. (Показує кулак).Старі, правда, не спротивляться, потому потурають дочке у всьом. Тільки ж і гидка! Ой гидка! Да ще лізе цілуватись! Надо будєть купить доброго мила, штоб замивать після неї губи… Але зате ж все моє! От уджиґну! Годі вам, Свириде Петровичу, тепер зайцем бути, – буде, доволно! Можно будєть і самому зайців ловити, а особливо куріп'яточок… хр-р-р… Хап – і єсть! Хап – і єсть!
Вихід VIII
Голохвостий і Галя.
Галя (іде з кошиком, придивляється).От як ми опізнилися на старім городі з мамою, уже й розійшлися всі на нашім кутку… Ні, он хтось стоїть, чи не Степан? (Зближається, щоб трохи роздивитись).
Голохвостий (зуздрівши).А, на ловця й звір біжить. (Підліта).Ціп-ціп, куріпочко!
Галя. Ой, це чужий хтось! (Хоче тікати, але Голохвостий заступа дорогу).
Голохвостий (придивившись).Господи! Це ж та сама красунечка, що я коло Владимира бачив! От ціпонька! (До неї).Не тремтіть-бо: чого лякатись, моя зозулечко, – хіба з'їм?
Галя. От, єй-богу, коли не пустите, то калавур закричу і будошника покличу.
Голохвостий. Вигадайте! Тольки крикніть, то я такого наговорю, што зараз і в часть вас посадять.
Галя. За що? Що ви ґвалтуєте серед ночі, то я маю сидіти?
Голохвостий. Слухайте, серденько, не лементуйте, бо я тольки поговорить хотів з вами, моя зірочко красна. Як повидів я вас