– За скільки?
– За три години.
Стретмор здивовано вигнув брови.
– Так довго?
Сюзанна образилася. Упродовж останніх трьох років її робота полягала в точній настройці найсекретнішого комп’ютера у світі; більшість програм, які забезпечували йому таку швидкість, створила вона сама. А розшифрувати пароль у мільйон бітів завбільшки – то взагалі було щось нереальне.
– Авжеж, – мовив Стретмор. – Тож навіть за найекстремальніших умов найважчий код примудрився вижити в нашому «Транскоді» лише три години?
– Десь так, – погодилася Сюзанна.
Стретмор на мить замовк, неначе вагався, чи, бува, не скаже він щось таке, про що згодом жалкуватиме. Нарешті він подивився на жінку й мовив:
– Наша супермашина натрапила на дещо таке… – Він замовк.
– …На що їй знадобилося понад три години? – висловила здогадку Сюзанна.
Шеф кивнув, але це не збентежило Сюзанну.
– Якийсь новий тест із відділу безпеки комп’ютерних систем?
Стретмор похитав головою.
– Це файл, отриманий ззовні.
Сюзанна помовчала, чекаючи на уточнення, але уточнення не було.
– Зовнішній файл? Ви, напевне, жартуєте?
– Якби ж то. Я завантажив його вчора приблизно об одинадцятій тридцять. І він досі нерозшифрований.
Сюзанна аж рота роззявила. Зиркнувши на годинник, вона знов прикипіла очима до обличчя Стретмора.
– І досі нерозгаданий? П’ятнадцять годин по тому?
Стретмор нахилився й повернув монітор так, щоб його бачила Сюзанна. Екран був чорний, і лише маленьке жовте вікно з текстом блимало в центрі:
Сюзанна спантеличено витріщалася на екран. Отже, «Транскод» працював уже понад п’ятнадцять годин. Вона знала потужність комп’ютера, офіційно підтверджену під час випробувань: тридцять мільйонів паролів на секунду, тобто сто мільярдів на годину. І якщо «Транскод» і досі розшифровував, це означало, що код був, напевне, просто гігантським – понад десять мільярдів символів. Це якесь божевілля.
– Але ж такого не може бути! – впевнено заявила вона. – Ви не перевіряли показники помилки? Може, комп’ютер наскочив на якийсь глюк і…
– Прогін абсолютно чистий.
– Тоді, напевне, пароль має гігантські розміри!
Стретмор скрушно похитав головою.
– Стандартний комерційний алгоритм. Наскільки я розумію, це 64-бітний код.
Сюзанна отетеріло зиркнула крізь вікно вниз, на суперкомп’ютер. Вона була впевнена, що «Транскод» міг впоратися з 64-бітним кодом менш ніж за десять хвилин.
– Але ж має бути якесь пояснення.
Стретмор кивнув.
– Воно є. І це пояснення вам не сподобається.
На Сюзанниному обличчі відбилася тривога.
– У роботі