Відомо, що посли київського князя Ігоря (912–945) під час укладання договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович (980–1015 рр.) карбував тризуб на монетах. Тризуб символізував поділ Всесвіту на небесний, земний і підземний (потойбічний) світи, поєднання священних начал божественного, батьківського й материнського або ж трьох природних стихій – повітря, води й землі.
За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах тієї доби.
25 лютого 1918 р. в Коростені Українська Центральна Рада ухвалила тризуб як герб Української Народної Республіки. 22 березня 1918 р. було законодавчо затверджено ескізи великого та малого державних гербів УНР.
З 22 січня 1919 р. згідно із Законом про злуку тризуб використовували і як герб Західної області УНР. Залишався він і гербом Гетьманської держави П. Скоропадського, а також Директорії.
1992 р. Верховна Рада України затвердила сучасний Державний Герб України, який розробили художники А. Гречило, О. Кохан та І. Турецький.
…уперше спробу конституційно затвердити тризуб як державний герб було зроблено в травні 1920 р. у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге – 1 жовтня того ж року спеціальною Урядовою комісією з виготовлення Конституції Української держави?
Уперше Великий герб з’явився в Україні в результаті діяльності Другої Малоросійської колегії. 1765 р. її президент граф П. Румянцев запропонував замінити стару печатку з козаком (гербом Війська Запорозького) новим знаком і подав два «абриси на апробацію: один із щитотримачами-малоросіянами з бунчуком, а другий – під короною імператорською з покровом, щити ж під короною княжою». На щиті містилися герби п’яти князівств, які колись розташовувалися на території Гетьманщини: Київського – срібний Архангел Михаїл на блакитному тлі, Переяславського – срібна вежа на червоному тлі, Стародубського – срібний дуб на червоному тлі, Сіверського – золотий мур на червоному тлі, Чернігівського – чорний орел із золотим хрестом на срібному тлі, а в центрі – герб Російської імперії у вигляді двоголового орла з Юрієм Змієборцем на щитку.
У відповідь на цю пропозицію геральдична контора зауважила, що недоцільно розташовувати державний герб Росії на центральному щитку, адже через це може скластися враження, що Росія є частиною чи князівством Малоросії. Саме тому варіант Великого герба Малоросії, який затвердила імператриця, мав такий вигляд: на золотому щиті був зображений імператорський орел, що тримав на грудях щиток із гербами п’яти малоросійських князівств. Щит був розташований під покровом, який вінчала імператорська корона.