Володимир Васильович постійно дбав про добробут трудівників. Пам’ятаю, як одного разу він сказав: «Є така пропозиція: кожному працівнику один раз на місяць продавати по пільговій ціні по 2 кг сирокопченої ковбаси, вершкового масла, твердого сиру, по ціні 1 грн. за кг». Тиша. А він продовжує: «…може хтось проти?». Хто скаже проти, коли директор назвав казкову ціну? Звичайно, різницю в ціні директор наказав віднести на збитки, а працівники були вдячні йому. Трохи схоже на англійський гумор, а приємно. Або згадую День працівника сільського господарства.
«Отберите сотни две-три приличных поросят на свинокомплексе и продайте их нашим рабочим по 1 грн.», – наказав директор. Звичайно така ціна нікому і не наснилась. А на святі дізналися, що і директор має право пошуткувати, було багато цікавого і смачного: безкоштовна юшка і інша смакота. Все з димком, все на свіжому повітрі. Уявляєте, який був настрій?
До слова, про ціни. Обід в нашій столовій для робітників комбінату коштував 24 копійки. На обід давали:
– борщ український з сметаною та добрячим шматком ребрини;
– гарнір з котлетою, піджаркою чи шніцелем;
– млинці, булочки, пиріжок;
– стакан сметани;
– чай, кофе, какао.
Великий вибір вітамінних салатів був безкоштовним – бери на здоров’я, що кому подобається, що до смаку. Так і жили «бідняки» на 24 копійки.
Зараз Володимир Васильович на заслуженому відпочинку. Активний, цікавиться життям сільської ради, її виконкому, життям села, дає ґрунтовні поради.
Оперативнiсть у виробництвi
У радгоспі – комбінаті імені 60 річчя Радянської України (тоді ще не було мобільних телефонів) добре була організована диспетчерська служба. В управлінні виробництвом це важливо. Всі дільниці були зв’язані з диспетчером (до речі тоді була посада заступника директора з оперативного управління виробництвом) телефонною мережею, до головного пульту було підключено і 25 мобільних радіостанцій. Це було зручно. В будь-яку хвилину можна було втрутитись в процес управління виробництвом, скорегувати технологічні карти, внести зміни та доповнення в програмне забезпечення управлінням тваринництвом.
Кожний день починався з виробничої радіогазети, слухали про досягнення колег за вчорашній робочий день, поздоровлення з днем народження працівників. Цілими днями в усіх цехах, виробничих приміщеннях тихесенько грала спокійна музика, що стимулювало працівників на стабільну, творчу роботу, від роботи треба вміти отримувати насолоду. Як колишній керівник виробництва я розумію переваги прогресивних