Було це навесні 1241 року. В горах Тухольщини стояла весна. Нещодавно у цих краях з’явився новий боярин – Тугар Вовк. Князь Данило подарував йому полонини та ціле пригір’я Зелеменя. Щоб познайомитись з навколишніми боярами, Тугар вирішив влаштувати лови на грубого звіра. Такі лови – це не забавки. Тури, ведмеді та дики – це небезпечні противники, тому мисливці зібралися, як на війну.
На диво, серед мисливців опинилася дівчина – Мирослава, дочка Тугара Вовка. Казали навіть, що з неї б вийшов муж, ліпший за її батька. Тугар був мужчина, як дуб. «Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним волоссям». Мирослава ж була дівчина, якої пошукати. Вродою та добротою серця вона була з багатьма на рівних, однак поводження її було вільним, а сила, сміливість та рішучість – властиве лише чоловікам, що виросли в боротьбі з супротивними обставинами. Мирослава рано втратила матір, і її нянька-мужичка привчила її до усякої роботи, а коли підросла, батько почав брати її із собою та навчати володінню зброєю. Але вона ніколи не переставала бути жінкою: ніжною, доброю, з живим чуттям та скромним, стидливим лицем.
Йшов третій день ловів – день ловів на ведмедів. Провідником Тугара Вовка був Максим – син тухольського бесідника Захара Беркута. Максим був всюди однаковий, спокiйний, свобiдний в рухах i словах, мов рiвний серед рiвних. З ним прийшов цілий гурт молодих мисливців, щоб допомогти боярам очистити небезпечне ведмедяче лігво.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.