Як сніжинки падають,
Коли минуле згадують.
Боляче, наче в лещатах зажалось,
Бо щось неприємне згадалось,
Або коханням омріяне,
Серце сіллю засіяне.
Тяжко, коли чути повинен серцем,
А розум далеко, повинен бути взірцем,
Та сили нема вже сприймати,
Коли над дитиною плаче мати.
Або сивий дід про допомогу волає,
Серце болить та Душу крає.
Чому ж я такою вродилася?
Чим же перед світом провинилася?
Для чого біль в тисячу разів відчуваєш сильніше?
Коли серцем сприймаєш а не чимось іншим.
Як змінитися? Щоб не страждати,
Серцем стомилася кохання відчувати,
Або щось не приємне,
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.