– А чотири години зачекає?
– Чотири години – легко.
Старий побачив, як голка занурилась у вену. Хлопець натиснув на шприц. Тиша і морок, здавалося, заповнили кімнату, як чорна вода. Йоганнес тихо вийшов і зачинив за собою двері.
Розділ 6
Симон сидів, задерши ноги на стіл, з мобільним коло вуха, і розгойдувався на стільці. Їхня славетна трійця вдосконалила цей трюк до такої міри, що влаштовували спеціальні змагання, у яких перемагав той, хто спромігся балансувати найтриваліше.
– То цей американський лікар – він що, не схотів тобі сказати свій висновок? – спитав він, притишуючи голос, почасти тому, що не бачив підстав утаємничувати решту членів відділу розслідування вбивств у своє особисте життя, а почасти через те, що вони з дружиною завжди так розмовляли по телефону. М’яко, інтимно. Так, мовби вони були у ліжку, тримаючи одне одного в обіймах.
– Він скаже, – відповіла Ельзе. – Але не зараз. Він має спершу переглянути результати аналізів і тестів. Завтра я вже знатиму більше.
– Гаразд. Як ти почуваєшся?
– Добре.
– Як саме добре?
– Ти так не хвилюйся, коханий, – розсміялась вона. – Побачимось за обідом.
– Згода. А твоя сестра, вона?…
– Так, вона ще тут, зі мною, і відвезе мене додому. А ти не хвилюйся, і припиняймо шушукатись – ти на роботі!
Він закінчив розмову неохоче. Знову пригадав свій сон, у якому віддав їй свій зір.
– Старший інспекторе Хефасе?
Він подивився вгору. І ще вище. Перед його столом стояла висока жінка. Дуже висока. І худорлява. З-під спіднички стирчали тонкі, наче у лелеки, довжелезні циби.
– Я Карі Адель. Мені сказали, що я допомагатиму тобі. Я намагалась тебе знайти на місці злочину, але ти кудись зник.
Вона була до того ж ще й дуже молодою, скидалася більше на амбіційного банківського клерка, ніж на співробітника поліції. Симон відхилився на стільці ще далі назад.
– На місці злочину?
– У парку Куба.
– Звідки тобі відомо, що це місце злочину?
Він бачив, як вона зосередилась. Шукає гідний вихід. Але не знаходить.
– Імовірне місце злочину, – нарешті здобулась вона.
– А хто сказав, що мені потрібна допомога?
Вона кивнула великим пальцем назад і вгору, показуючи, звідки надійшло розпорядження.
– Але я думаю, що допомоги, насправді, потребую саме я. Я тут новачок.
– Щойно після навчання?
– Півтора року у відділі боротьби з наркотиками.
– Новачок. І вже прорвалась у відділ убивств? Вітаємо, Адель. Або тобі справді пощастило, або маєш високі зв’язки, або ти…
Він відкинувся в кріслі майже горизонтально, щоб намацати в кишені джинсів слоїк зі снусом.
– …жінка? – запропонувала вона завершення фрази.
– Я хотів сказати «здібна».
Вона зашарілась, і він прочитав досаду в її очах.
– То ти здібна? – запитав Симон, закладаючи порцію снусу під верхню