– Ремонтопридатність продукції українського виробника має відповідати меті створення і шляхам збуту-продажу товару. Та розповсюджуватись на всі товари довготривалого користування.
– Збут-продаж товарів. Зазвичай збут товару має здійснюватися шляхом прямого чи дистриб’ютивного продажу. В тім числі і з використанням електронного продажу з використанням Інтернету. Та все ж дедалі частіше український споживач схиляє виробника до відвантаження продукції в обмін за сплату щомісячних (щоквартальних) відсотків доходу, переважно протягом всього терміну експлуатації товару.
– Ціноутворення переважно складається з собівартості, надбавки та ПДВ. Але у випадку відвантаження за відсотки доходу ціна може бути збільшена вдвічі, чи навіть втричі під час визначення розміру відсотків. На українському та країн СНД ринку слід постійно відшукувати методи зниження собівартості або вести ретельний облік витрат.
– Гарантія-сервіс – невід’ємні поняття. Переважна більшість українських виробничників прагне зменшити термін гарантії та дистанціюватися від сервісу. Хоча ринок вимагає робити все з точністю до навпаки. Вихід – в стажуванні представників дистриб’ютора на підприємстві виробника. Та активне надання уваги кожному зверненню з боку споживачів.
– Безвихідь виробничників – у несприйнятті більшістю керівництва підприємств маркетингових стратегій. У мріях про великі обсяги виробництва при відриві від реальних шляхів залучення капіталовкладень, особливо на державних підприємствах, у знеціненні інтелектуальної праці, недооцінці ролі інновацій.
– Нема кращої реклами, ніж гарний відгук споживача. Нема гіршого, ніж недовиконання умов поставки чи контракту, особливо коли споживач схильний довірі до тебе.
– Український виробничник має мати тісний контакт зі споживачами. Приймати участь у семінарах потенційних споживачів. Вести взаємне листування чи діалоги. Бути активним в розвитку плідної співпраці.
Висновки:
Українські виробничі підприємства далекі від маркетингу, часто-густо вовтузяться на межі виживання, проїдаючи залишки основних фондів. І фактично відірвані від сучасних ринкових проблем та досі не оправилися від навали імпортних товарів.
Не всі пророцтва корифеїв маркетингу відповідають дійсності.
Українські ринкові партнери знаходяться у стані самоізоляції. Ніхто не наважиться взяти на себе участь у створенні справжньої компанії по розробці і впровадженню нових товарів на існуючих підприємствах із залученням інвестиційних капіталовкладень.
Дуже низький рівень інноваційної діяльності на підприємствах. Знецінено інтелектуальну