– Номер другий, як і очікувалося.
Атос і д’Артаньян одностайно зітхнули, Портос похвалив спільницю:
– Молодчина, хвацько ти їх нажухала!
Олегу вже достатньо набридли всі ці загадки, і він ризикнув нагадати про себе делікатним запитанням:
– А можна мені нарешті довідатися, про що йдеться?
– Одну хвилинку, – буркнув Араміс, не дивлячись простягнув до д’Артаньян долоню й наказав: – Давай-но сюди.
Блондинка зняла й простягнула «мушкетерові» сонцезахисні окуляри, з нагоди сутінкового часу доби підняті з перенісся на тім’я. На подив Олега, геній технічних наук вправно сколупнув розташовану на правій дужці непримітну заглушку і вставив в отвір, що відкрився, тоненький роз’єм, схожий на той, яким приєднують порт фотоапарата до USB-виходу комп’ютера.
– То це ж… – почав він, однак Араміс не дав йому докінчити:
– Ви цілком вірно здогадалися, ніякі це не сонцезахисні окуляри, а прихована камера.
– І що, таке існує?!
– Як бачите, – мугикнула д’Артаньян.
– І досить непогано працює, особливо з подачі нашого генія, – Портос поплескав Араміса по плечу й додав: – Щоправда, коштує така дурня недешево, роздобути її нелегко, але заради благої справи можна й постаратися. Окрім того, використання такої штуки підпадає під 359-ту статтю Кримінального кодексу України – а це від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів зарплати, або чотири роки за ґратами.
– А не боязно?…
– Загриміти можна навіть за «маячки». А основний принцип вам уже пояснили: з вовками жити – по-вовчому вити.
Тим часом кандидат наук запустив копіювання відеофайлу з пам’яті окулярів в одну з тек на жорсткому диску, озирнувся й пояснив журналісту:
– Якщо коротенько, то відбулося наступне. Наша хоробра пані д’Артаньян тільки-но зустрілася з одною мерзотницею, яку ми всі побачимо зараз о-о-он там…
І «мушкетер» зробив красномовний жест у бік монітора.
– Мерзотниця, про яку я сказав, зустрілася з таким самим мерзотником і передала йому одну штучку, у якій був захований крихітний маячок. Відстеживши завдяки цьому маршрут пересування мерзотника, я зміг ідентифікувати його за обраним маршрутом. Дуже навіть просто.
– А хіба не могло відбутися такого, що обидва вони переміщувалися разом? – про всяк випадок запитав Олег.
– Виключено! – заперечив Атос. – Мерзенні особи мають ту особливість, що мерзенності свої воліють робити нарізно.
– Подібні заряди взаємно відштовхуються, – кивнув Араміс. – Зробивши мерзенну справу, мерзенна особа воліє залишитися на самоті. У всякому разі, піти подалі від інших мерзотників. Втім, навіть якби вони залишилися разом… що малоймовірно, але припустимо!.. Отож, навіть у цьому випадку ми б точно знали, хто з ким поїхав.
– Загалом-то