Поїмо сьогодні твоє, а завтра всяк своє.
Попоїв що попало, аби кишка не бурчала.
Попросили б і сісти, так нічого їсти.
Радісні вісті, коли кажуть іти їсти.
Сита душа їсти не хоче.
Скільки не їж, не розбагатієш, а тільки попузатієш.
Сласная їда – животу біда.
Такий з нього їдець, як горобець.
Ті, що багато їдять, не все бувають товстими, а ті, що багато читають, не все бувають мудрими.
Ходячи наїсися, а стоячи виспишся.
Хочеться їсти, та не хочеться злізти.
Хто ласо їсть, той твердо спить.
Хто наїсться, а не ляже, тому сало не зав’яжесь.
Як часто не доїси, то й святих продаси.
Раннє вставання – вчасне снідання.
Снідав, обідав, а живіт не відав.
То снідаю, то обідаю – і погуляти ніколи.
Добре пісні співати, пообідавши.
Найміть мене обідати.
На чужий обід да з своєю ложкою.
Як дома пообідай, то й у людей дають.
За одним присідом вечеря з обідом.
Не вечерявши легше, а повечерявши – краще.
Вари воду, вода й буде.
Скільки лаптя не вари, а він усе догори.
Що навариш, то з’їж.
Хліб печуть, доки піч гаряча.
Видно, що кума пироги пекла, бо й ворота в тісті.
Додав йому солі до оселедця.
До нічого не треба ані солі.
Недосіл на столі, пересіл на хребті.
Не соли нічиєї рани, то й твоєї не будуть.
На любов і смак товариш не всяк.
Поки не скоштуєш, доти й смаку не вчуєш.
Смачне не валяється, а хороше не волочиться.
Дороге яєчко до Великодня.
З одного яйця яєчні не буде.
Добра вода, бо не мутить ума.
То не біда, що п’ється вода.
Води – хоч топитись, та нема де напитись.
Де кисіль, там я й сів, де пиріг, там я й ліг.
Буде жалю по кисілю, ми і кваші наїмося.
За дванадцять верст киселю їсти.
Аби мед, а мухи налізуть.
І медок солодок, а язичок дере.
Ледачого бортника і мед ледачим пахне.
Мед солодкий, але бджола жалить.
На губах мід, а в серці лід.
На мід, а не на жовч люди мух ловлять.
Не всю медок, що солодок.
Як там не мед, так там не масло.
Домашнє господарство. Речі побуту
Без хазяїна двір, а без хазяйки хата плаче.
Без хазяїна і хата сиротина.
Без хазяїна чужі руки – кочерга.
В доброго хазяїна й соломинка не пропада.
Всякий двір хазяйським оком держиться.
Газда умирає, а ґаздиня другого шукає.
Господар без жінки, як без очей.
Господар перший встає, останній лягає.
Господар, як чиряк, де схоче, там і сяде.
Де два господарі, там ладу немає.
Дурний хазяїн каже: «На наш вік стане, а після нас хоч трава не рости».
З