19 травня 1914 року, Прага
До Феліції Бауер
Погода тут теж дуже гарна, на жаль, цим не дуже користуюся, я не в лісі, як це, власне, мало б бути, але користуюся погодою знову ж таки не так погано, адже дорогоцінного недільного вечора домовляюся в кімнаті з тіткою Емілі про умеблювання. Якби це прискорило умеблювання і наблизило б нагоду його застосувати, тоді цей недільний вечір був би дуже дорогоцінним, але це не так.
Ця погода також показує недоліки нашої квартири, які я, однак, вже остаточно прийняв, особливо чітко усвідомив, а необхідність переїзду наступного літа є майже неминучою. Взимку вона може бути цілком хорошою: розташована між будинками, ізольована, тепла, та все ж має достатньо сонця і повітря. Але в інші пори року там трохи сумно, немає зелені перед вікном, лише доволі галаслива, доволі глуха вулиця, крім того, квартира розташована в тій частині вулиці, де вона переходить у площу, іноді видно пожильців, які мешкають навпроти і які теж нас бачать. Тому принаймні для двох кімнат з видом на вулицю будуть необхідні меблі, які в іншому випадку не були б потрібні. Які саме? (Це вправа на кмітливість).
Я замовлю плани, навіть якщо моя остання схема була цілком вірогідною. Ти не маєш лише брати до уваги зовнішню форму, вивчати її й призвичаюватися до неї. Спробуй ще погуляти намальованими кімнатами, визирнути з вікна і т. д. – і Ти матимеш цілком точне уявлення про квартиру. Однак уявлення було б точнішим, якби Ти відвідала Прагу, аби на власні очі побачити квартиру. Я не скажу ні слова про стан свого пальця. Ти маєш здогадатися про нього з мого почерку. Проте я вже зміг написати Твоїй матері – безглуздо, що я це так довго відтягував.
Питання довіри (довіри як до Твоїх, так і до моїх рідних): я із задоволенням відправив би Оттлу, яка нічого не знає про мій план, про нього не знає і ніхто інший, у Берлін раніше, десь вже в неділю. Вона ж має отримати задоволення від подорожі; але якщо вона поїде лише в четвер і від’їде найпізніше в понеділок, причім увесь