Щаслива доля. Галина Василівна Максимчук-Атаманюк

їй згадалося як колись вона ніжно гладила це волосся, яке воно приємне на дотик, як ніжно

      Андрій її обнімав, а вона запускала руки в його кучері і ніжно перебирала їх… На неї нахлинули спогади з її минулого, ось Андрій бере пляшку шампанського і весело говорить, що їм сьогодні треба відмітити круглу дату їхнього знайомства, він обіймає її за талію і вони сміючись направляються до моря. Ніжні хвилі гладять її ноги, вона дивиться на свого коханого, він купається і просить, щоб вона йшла до нього, Юля відмовляється, а він виходить з води і направляється до неї, передчуваючи, що зараз буде, Юля схоплюється на ноги і починає бігти від нього, але Андрій наздоганяє її, він підхоплює її на руки і несе до води, Юля кричить і б’є його, а він не звертає на це уваги і ось вона по пояс у воді, вони починають сміятись і хлюпатись водою. Андрій підходить ближче обіймає її і його ніжні чуттєві губи починають наближатись до неї, вона закриває очі і підставляє своє обличчя на зустріч поцілунку, їхні губи злились в довгому, ніжному цілунку, вона затремтіла і відчула, як її тіло наповнюється бажанням, він продовжує її цілувати, а його руки ніжно ковзають по її тілі, ось він торкнувся її грудей, дивне почуття, вона напряглась, він почав ніжно гладити її , відчуваючи, як хвиля бажання наповнює їх обох, вона його хоче, і як сильно хоче її він. Вони лягли на пісок і він продовжуючи свої ласки, цілував її все настирливіше, вона ніжно відкликалась, даруючи йому свою любов, їхні тіла злилися і хвиля блаженства захлинула їх, двох закоханих…

      – 

      Ви тут не скучаєте без мене? Ось ваш сік, нажаль персикового або апельсинового не було, я взяв яблучний, думаю він вам сподобається…