– Там розчинюся серед багатьох, де мене не знають і ніхто не насміхатиметься.
– Сумно мені буде без тебе… – Маша готова була небо прихилити внучці, щоб її хоч чимось утішити.
– Бабусю, я буду кращою за маму й телефонуватиму вам частіше, – пообіцяла внучка й обвила її шию руками, як робила в дитинстві.
Так і сталося. Однокласники готувалися зустрічати ранішню зорю біля річки, а Тамара вже їхала до столиці. Кілька годин дрімоти в напівпорожньому автобусі й несподівана зустріч із заспаною матір’ю. Невдоволена раннім візитом доньки, вона відразу почала жалітись, як їй важко живеться. Скептично глянувши на неї, Тамара не втрималася:
– По твоєму зовнішньому вигляду не скажеш, що тобі тут погано.
– Я мушу стежити за собою, бо хто мене тоді на роботу візьме… Фризура й зовнішній вигляд тепер важливіші за паспорт. – Ольга задоволено всміхнулася, що донька належно оцінила її зовнішність. Поправила рукою зачіску й зміряла поглядом доньку. – Тобі також доведеться навчитися правильно доглядати не тільки обличчя та руки, а й волосся.
– Що на мені не так?! – перелякано запитала Тамара. – Трохи пом’ята з дороги…
– На цю тему поговоримо іншим разом.
Окрему кімнатку зі спільною кухнею Ольга знімала в якомусь гуртожитку. Скромно, але чисто й без зайвого мотлоху, який буває в тих, хто боїться попрощатися з минулим і старими речами. На тумбочці біля ліжка велике трюмо й безліч баночок, тюбиків і пляшечок з різною парфумерією. Тамара здивовано розглядала їх, а потім, сміючись, зауважила:
– Уся твоя краса на цій тумбочці. Кортить побачити тебе вмитою.
– Яка ж ти невихована, доню! Косметикою я почала захоплюватися кілька років тому, а дивлячись на твоє обличчя, то тобі без неї вже не обійтися.
– Я надіюся, що знайдеться людина, яка оцінить мене не тільки за зовнішній вигляд, а й за лагідну та щиру вдачу.
– Хто це тобі таке казав – бабуся? Нема часу тобі щось доводити, бо скоро сама переконаєшся, якими критеріями сьогодні оцінюють жінок, котрі шукають роботу. Подібні до твоїх думки в мене також були… давно. Спіткнулася тоді на голій правді, і та помилка мені досі боком вилазить… Тому прошу тебе: не плекай ілюзій, що в теперішньому світі можна досягти успіху лагідним, поступливим характером чи щирою вдачею.
– Якщо тебе послухати, то мені нема тут на що розраховувати, – розчаровано мовила Тамара.
– Правильно розумієш. Людині без належної освіти, грошей та житла треба вміло пристосуватися і використати з головою те, що доступно в її статусі.
– Чому ж ти не використала? – уколола донька.
– Мій шанс іще попереду… На днях отримаю дозвіл на виїзд і спробую реалізуватися там. Ти можеш зайняти мою кімнату, але вона не з дешевих, тому підшукай собі подругу, щоб розділити оплату на двох, – радила Ольга. – Допомагати тобі не зможу, бо спочатку мушу борг виплатити.
– Де ж я таку роботу знайду, щоб окрему кімнату орендувати?
– Є