Наталочка (4 роки):
– Ми з татом вчора до ресторану ходили. Чого там тільки не було – ікра, омари, устриці, шашлик з лосося… Я так об'їлася, ледь-ледь не лопнула!
Оля (5 років):
– А чому «ледь-ледь»? Що, у тата грошей не вистачило?
Сашко вже тиждень просить тата, щоб той повів його в зоопарк. Тато увесь час розказує, що він зайнятий. Вже дружина йому каже:
– Ну коли звільнишся? Синові ж задали твір про тварин!
Довелося йти. Через деякий час учителька запитує Сашка:
– Я не зрозуміла одне речення у твоїй роботі: «Мій тато був дуже радий, коли в зоопарку першим прийшов кінь, на якого він поставив ЗО до одного»?
– Дмитрику, ти кого більше любиш, тата чи маму?
– Дядю!
– Чому?!
– Одного разу я не послухався тата, він узяв і прив'язав мене на самому палючому сонці, а дядя прийшов і прив'язав мене в холодку!
– А у мене мами немає… Вона зранку пішла в магазин і до цих пір не повернулася…
– Що ти плетеш? Вона у тебе в магазині продавцем працює!
На уроці виробничого навчання:
– Це у тебе що?
– Шпаківня.
– Так вона ж без дірки! Як туди шпак попаде?
– А він вже там!
– Дідусю, а правда, що на зло треба відповідати добром?
– Так, дитино.
– Тоді дай мені грошей на морозиво, бо я розбив твої окуляри.
Мама:
– Ну що ти тягнешся рукою через увесь стіл? У тебе що, язика немає?
– Є. Але рукою я дістаю далі.
Учитель музики:
– Олександре! Якщо ти будеш себе так погано поводити, я скажу твоїм батькам, що у тебе є талант!
Вован:
– Маріє Іванівно, ви думаєте, що Ломоносов народився таким розумним? Це він, поки до Москви за обозом ішов, наслухався по дорозі…
– Тату, тату, а можна мені ще «Ростішку»?
– Щоб вирости, синку?
– Ні, тату, щоб з голоду не померти!
Мишко переказує казку про Івана-царевича.
– Заходить Іван-царевич в печеру, а там красна дівиця в кришталевій домовині лежить, а на домовині напис: «Висмикни шнур! Видави скло!»
– Їж, синку, хліб.
– Я його не люблю.
– Їж! Виростеш, великим, сильним!
– А навіщо?
– Щоб заробляти на хліб!
– Але ж я його не люблю!
День народження Буратіно відсвяткували класно! З березовим соком і матрьошками…
– Тату, а чому ти так високо цукерки на ялинку причепив?
– А це щоб ти їх до Нового року не з'їв!
– А що мені, тату, тепер серпантин жувати?
– Одного разу, коли я був маленьким, ми з бабусею зайшли до літнього кафе під відкритим небом, щоб пообідати. Почалася злива. Мені знадобилося три години, щоб доїсти суп.
31 грудня. Багатодітна сім'я, у якої купа фінансових проблем та боргів, готується до зустрічі Нового року. Діти щось чіпляють на ялинку, мати на кухні. Батько знімає зі стіни рушницю, виходить