– Іване, вилазь із шафи, обидва застрелилися!
Після шлюбної ночі Хайм розчаровано дізнався, що Сара – не дівчина. Він гнівно:
– Сарочко, як, ти вже з кимсь була до мене?!
– Слухай, Хайм, ми ж не в пустелі живемо: тут завжди були люди і будуть люди…
Молодий чоловік підшукав собі порядну дівчину. Одружився. Перед першою шлюбною ніччю він виходить із ванної і бачить, що його дружина вже лежить впоперек ліжка.
– Зразу видно, що порядна дівчина, навіть не знає, як лягти…
– А вас хіба зрозумієш, – відповідає та, – один каже – так лягай, інший – так.
У Катерини помер чоловік. Після похорону молоду вдову проводжає подруга.
– Бідна, ти тепер будеш зовсім одна. Чоловік, якого ти чекала щовечора, вже не прийде…
– О, це не вперше. Але тепер я хоч буду знати, де він проводить ніч.
Начальник вмовляє секретарку переспати з ним. Вона відповідає:
– Ні. По-перше, я ще дівчина. По-друге, мені мама не дозволяє, а по-третє, у мене після цього голова болить.
Гарненька секретарка – молодому клерку:
– Я, звісно, могла б вам розповісти, як я добилася прибавки до зарплатні, але не думаю, що вам це допоможе.
Грузин просить дівчину:
– Покажи ніжки вище колін – дам п’ятдесят гривень!
Показала.
– А покажи ще вище – дам сто гривень!
Показала.
– Віддайся! Скільки візьмеш грошей?!
– Як з усіх – десять гривень.
Професор на лекції довірливо каже студентам:
– Жінку дуже важко задовольнити сексуально. Я, наприклад, знаю лише одну.
– Хто вона? – запитують студенти.
– Ви скажіть краще, хто він? – запитують студентки.
Стоїть Іван-царевич на роздоріжжі, напис на камені читає:
«Направо поїдеш – коня втратиш. Прямо поїдеш – голову втратиш. Наліво підеш – додому не повертайся. Василіса».
Їхали у поїзді в одному купе доярка і гарна молода жінка. Доярка в захопленні від прикрас на жінці. Діаманти, перли, золоті каблучки…
– Яка краса!
Красуня із зневагою:
– Дрібниці. Всього дві ночі кохання…
Доярка із заздрістю дивиться на хутро. Краля:
– Всього тиждень кохання…
Після поїздки доярка повернулася до себе в село. Ніч. Хата доярки. Обережний стукіт у двері. Доярка:
– Хто там?
Тихий голос:
– Це я, бригадир Федір!
Доярка:
– Йшов би ти, Федоре, зі своїми карамельками…
Став частенько Адам зникати ночами. Єва запитує:
– Адаме, а до кого це ти весь час бігаєш?
– Єво, так на світі ж немає більше жінок!
Однак Єва щовечора перераховувала його ребра.
В магазині меблів жінка просить показати їй високу шафу. Продавець запитує:
– У вас що, стеля висока?
– Ні, сусід.
Сім’я