– Полетімо з птахами! – запропонував Васько.
– А куди вони летять? – спитав Рижик.
– В дуже теплі краї, на південь.
– А раптом ми потрапимо з ними на північ, кудись у дуже холодні краї?! – засумнівалося цуценя.
– Ти що, не знаєш, що всі перелітні птахи летять восени на південь, а весною назад?! – здивувався Васько Утюгов.
– Мене цьому не вчили! – буркнуло цуценя. – І взагалі я всьому вчуся сам!
– Ну, якщо ти не хочеш, я один полечу! – тепер образилось кошеня.
– Чому це не хочу?! – підстрибнуло цуценя. – Дуже хочу, хочу в теплі краї!
– Ну, тоді я піду шукати попутних перелітних птахів! – кошеня вистрибнуло з буди і перелетіло через ворота.
Облетівши навколо села, Васько Утюгов побачив зграю диких качок, які збиралися в далеку дорогу. Він приземлився і підійшов до них.
– Вибачте, – звернулося до них кошеня. – Ви випадково не на південь летите?
Качки трохи налякалися й відсахнулися вбік, лише одна синьо-зелена птаха уважно оглянула Ваську і відповіла:
– Так, ми на південь. А чому ви питаєте про це, поважний молодий коте?
– Ми з другом зібрались подорожувати… – зніяковіло кошеня. – І ось хотіли б полетіти в теплі краї з якою-небудь зграєю.
Качки оточили кошеня щільним кільцем, здивовано крякаючи і крутячи дзьобами.
– А на чому ви полетите? – зацікавилась серйозна синьо-зелена качка.
– Ні на чому. Самі полетимо, – відповів Васько.
– Ви хочете сказати, що ви – літаючий кіт?
– Так, – відповіло кошеня. – А мій друг – літаюче цуценя.
– Хороша компанія! – усміхнулася серйозна качка. – Ну що ж, я не проти. Тільки летітимете у хвості зграї і якщо втомитесь – ми вас не чекатимемо!
– Добре! – зраділо кошеня. – А коли ви відлітаєте?
– Коли жаби проквакають опівдні.
Васько Утюгов поважно попрощався із серйозною синьо-зеленою качкою і поспішив у Киселівку, щоб порадувати свого друга.
Рівно опівдні качина зграя піднялася в небо. Вітер до того часу стих, і погода стала навдивовижу льотною. Качиний ключ, у хвості якого летіли цуценя і кошеня, плавно і повільно піднімався до самої небесної висоти. Далеко позаду залишилася рідна Киселівка, а знизу великим зеленим килимом розстелився ліс.
Вони летіли і летіли. Кошеня і цуценя вже вибивалися із сил, коли качка, яка летіла попереду Васька, повернулась і сказала, щоб вони приготувалися до приземлення.
– А як потрібно приготуватися? – спитало у неї кошеня.
Качка невдоволено обернулась і сказала, що особисто їй байдуже, як вони приготуються.
Тоді кошеня на льоту підняло хвіст, а цуценя перевірило, чи добре зав’язані його вуха.
Приземлилися вони на великій галявині, оточеній з усіх боків низенькими молодими ялинками.
– Ну як, не втомились? – підійшла до друзів серйозна синьо-зелена качка.
– Трошки, – зізналось