Юнак пожвавлено закивав:
– Звичайно, загалом і я так вважаю, – сказав він. – Можливо, я висловився трохи інакше, але це для того, щоб пан землемір краще мене зрозумів. Справедливо й те, що Кламм, перш ніж вийти назовні, кілька разів озирнувся.
– Можливо, він шукав мене, – припустив К.
– Можливо, – відповів чиновник. – Таке не спало мені на думку.
Усі засміялися, і найголосніше Пепі, яка навряд чи розуміла хоча б щось зі сказаного.
– Раз ми вже сидимо так гарно всі разом, – сказав урядник, – я б попросив вас, пане землемір, подати деякі відомості про себе, щоб заповнити папери.
– Тут багато пишуть, – зауважив К. і здалеку подивився на документи.
– Так, погана звичка, – погодився його співрозмовник і знову засміявся. – Але ви, здається, ще не знаєте, хто я такий. Мене звати Момус, я сільський секретар Кламма.
Після цих слів у кімнаті запала шаноблива тиша; хоча господиня та Пепі, ясна річ, знали секретаря й раніше, вони також перебували під глибоким враженням від названого імені та рангу. Навіть сам Момус, здається, перейнявся важливістю сказаного і, щоб уникнути подальшої врочистості, якої вимагали ці слова, заглибився у свої папери та почав швидко писати, тому в кімнаті не було чутно нічого, крім скрипу пера.
– Що означає «сільський секретар»? – запитав К. через деякий час.
Тепер, після представлення, Момусові не пасувало давати такі пояснення, тому сказала господиня:
– Пан Момус – такий самий секретар Кламма, як і всі інші його секретарі, але місце його праці, а також, якщо я не помиляюся, його службові повноваження, – цієї миті Момус пожвавлено відірвався од писання й підняв голову, тоді шинкарка виправила сама себе, – лише місце його роботи, але не службові повноваження, обмежене Селом. Пан Момус виконує в Селі всі необхідні Кламмові записи, а також приймає всі папери, звернені до Кламма.
Коли К. подивився на господиню порожніми очима, не надто вражений почутим, вона додала трохи присоромлено:
– Так уже в нас заведено, всі працівники Замку мають сільських секретарів.
Момус, який слухав набагато уважніше за К., додав:
– Більшість сільських секретарів працюють тільки на одного урядника, я ж обслуговую двох: Кламма і Валлабене.
– Справді, – сказала господиня пригадавши. – Пан Момус працює на двох чиновників, на Кламма